— Господи, що?
— Сказав, м-м… — Ерні підбирає слово, щоб не сказати натовп. — Групою протестувальників керує мати Ірми Френо.
— О… Боже… мій, — каже Дейл. Він дивиться на Джека з панічним страхом і цілковитим розчаруванням в очах. Це погляд людини, яка знає, що спить, але не може прокинутись, хай би як сильно намагалась. — Якщо я втрачу Поттера, Джеку, Френч Лендінґ уже завтра буде головною історією для «CNN».
Джек розтуляє рот, щоб відповісти, але мобільний телефон у його кишені починає вібрувати і дратівливо цвірінькати. Генрі Лайден відразу схрещує руки на грудях і ховає долоні під пахвами.
— Не давай його мені, — каже він. — Нехай твій мобільний телефон розвиває рак у тебе. Ми домовлялися щодо цього.
Дейл тимчасом залишає кімнату. Джек піднімає слухавку (думаючи, що хтось вибрав катастрофічно паскудний час, щоб запитати його про вподобання телевізійних мереж). Генрі прямує за своїм племінником, іде швидким кроком зі злегка випростаними руками і пальцями, що ніжно ворушаться в повітрі, здається, зчитуючи хвилі перешкод. Джек чує, як Дейл каже, що як побачить, що бодай хтось із них візьметься за зброю, то той, хто це зробить, приєднається до Арні Грабовського, доповнюватиме список осіб у тимчасовій відставці. Джек думає одне: ніхто нікуди не забере Поттера, аж доки Джек Сойєр не поставить йому кілька чітких запитань. Нізащо.
Він смикає телефон, розгортає його і каже:
— Не зараз, хай би хто це був.
— Хайді-хо, Джеку-Мандрівнику, — каже голос із телефону, і Джек Сойєр знову подумки повертається в минуле.
— Спіді?
— Він самий, — каже Спіді. — Тоді протяжний тон зникає. Голос стає жвавим і діловим.
— І як копісмен копісмену, синку: думаю, тобі краще відвідати особисту санітарну кімнату капітана Ґілбертсона. Негайно.
Ззовні прибуває стільки транспортних засобів, що їх вистачило б для того, щоб струснути будівлю. У Джека погане передчуття, відколи Ерні сказав, хто керує парадом тих дурнів.
— Спіді, я не маю часу на відвідування таких місць в д…
— Тобі бракує часу, щоб відвідати будь-яке місце, — відповідає Спіді холодним голосом. Зовсім іншим голосом. Різкого хлопчика на ім’я Паркус. — Те, що ти там знайдеш, ти можеш використати двічі, але якщо не використаєш якомога швидше вперше, то вдруге воно тобі може не знадобитися. Цього чоловіка збираються повісити на ліхтарному стовпі.
І все, Спіді зник.
Коли Тенсі виводить бажаючих заступників на автостоянку перед «Сенд Бар», немає пронизливих криків, які були перед клятим «Смачно в Еда». Хоча більшість людей, котрих ми там зустрічали, провели вечір в барі і вже добряче сп’яніли, проте вони спокійні, навіть похмурі, ідуть за Тенсі й заводять свої легкові авто і пікапи. Але ця дика похмурість набула чогось від Ґорґа — якоїсь отрути, що має силу на камінь перетворювати серце і душу, — і передала їм.
На поясі її штанів одна вороняча пір’їна. Дудлс Зенґер бере її за руку і тихо веде до пікапа «Інтернешнл Харвестер» Тедді Ранкельмана. Коли Тенсі підходить, щоб сісти в кузов (де вже сидять два чоловіки і одна жінка в білій формі офіціантки), Дудлс веде її до переднього сидіння.
— Ні, люба, — каже Дудлс. — Сідай тут. Тут тобі буде зручніше.
Дудлс хоче також сісти в кузов, вона помітила там щось і знає, що з цим робити. У неї завжди були спритні руки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний дім» автора С. Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (3)“ на сторінці 163. Приємного читання.