Розділ без назви (3)

Джек каже:

— «Я був сліпий, тепер прозрів». Тепер я це зрозумів.

Генрі повертає сліпе, неймовірно розумне обличчя до Джека. Він усміхається. Це одна із наймиліших усмішок у житті Джека, яка у своїй номінації посідає друге місце. Перше досі залишається за Вовком, його любим другом, з яким вони, коли були дванадцятирічними хлопчиками, блукали разом. Добрий старий Вовк, якому подобалося все, що відбувалося тут і зараз.

— Ти повернувся, чи не так?

Стоячи на автостоянці, наш давній друг усміхається.

— Джек повернувся, так точно.

— Тоді йди і роби те, заради чого повернувся, — каже Генрі.

— Я хочу, щоб ти підняв вікно.

— Щоб нічого не чути? О, це вже ні, — досить мило каже йому Генрі.

Приїжджає ще більше копів, і цього разу на верхівці першого авто виблискують сині вогні та вищить сирена. Джек звертає увагу на ці звуки й усвідомлює, що в нього немає часу на те, щоб стояти тут і сперечатись із Генрі про вікно. Він прямує до тильного входу поліційного відділку, світло синьо-білих ліхтарів створює в тумані його подвійну тінь — одна на північ, одна на південь.

Полісмени, що працюють на півставки, Голц і Нестлер, тягнуться за авто, у якому їдуть Ґілбертсон, Лунд, Дюлак і Поттер. Голц і Нестлер нас мало цікавлять. Наступними їдуть Джесперсон і Чеда разом із Рейлсбеком і Мортоном Файном на задньому сидінні (Морті невдоволений, що немає де подіти коліна). Рейлсбек нас цікавить, але він може зачекати. Далі їде — о, це цікаво, якщо не сказати несподівано — червона побита «Тойота» Венделла Ґріна з його власною персоною за кермом. На шиї в нього — його запасна камера «Мінолта», яка робитиме фотографії, доки Венделл не відпустить кнопки. Немає нікого із «Сенд Бар» — поки що, — але є ще одне авто, яке чекає, щоб завернути на вже переповнену стоянку. Це «Сааб» неяскравого зеленого кольору, з лівого боку бампера — наліпка з написом: «ОХОРОНА ДЕРЖАВНОГО ПРАВОПОРЯДКУ», а з правого — «СКАЖИ НІ НАРКОТИКАМ». За кермом «Сааба» спантеличений, проте переконаний, що робить усе правильно (хай би що він робив), Арнольд «Навіжений Угорець» Грабовський.

Навпроти цегляної стіни вишикувалася в рядок Грізна П’ятірка. Вони одягнені в одинакові джинсові жилети із золотою п’ятіркою з лівого боку. П’ять пар м’ясистих рук схрещені на п’яти широких грудях. У Дока, Диктатора Білла і Сонні волосся закладено в товсті хвости. Мишеня заплів сьогодні кілька кісок. У Шнобеля волосся спадає на плечі, тож він, як на Джека, скидається на Боба Сеґера в молоді роки. Сережки мерехтять. На великих біцепсах красуються тату.

— Арманд Сент-Пір, — каже Джек до того, хто найближче до дверей. — Джек Сойєр. Зустрічались біля «Смачно в Еда». — Він простягає руку і не надто дивується, що Шнобель лише дивиться на неї. Джек мило всміхається. — Ви нам сильно допомогли там. Дякую.

Шнобель не реагує.

— Як думаєте, у них виникнуть проблеми із затриманням? — Джек неначе запитує в Шнобеля, чи буде дощ після опівночі.

Шнобель дивиться через плече Джека, як Дейл, Боббі і Том допомагають Джорджу Поттеру вийти з патрульного авто і швидким кроком ведуть його до запасного входу. Венделл Ґрін здіймає фотоапарат, але його мало не збиває з ніг Денні Чеда, котрий навіть і не зрозумів, на якого йолопа він натрапив.

— Дивись куди йдеш, клята шкапо, — волає Венделл.

Шнобель тим часом люб’язно глянув на Джека, якщо це можна так назвати, коротким холодним поглядом.

— Що ж, — каже він. — Подивимось, що з цього вийде.

— Так, безумовно, — погоджується Джек.