Розділ без назви (3)

Вона знову не очікує відповіді, але цього разу отримує. Голос Берні низький, але досить чіткий.

— Притримай язика, жирна сучко, а інакше я просто з’їм його з твого рота.

Вона відхиляється, мов від удару. Берні стоїть, опустивши руки і глузливо посміхаючись.

— Забирайся звідси, — каже вона. — Або я точно тебе закладу.

Але це нічого не дасть. Чарлі — одна з дійних корів Макстона, і Віра про це знає.

Чарлі повільно повертається до своєї вільної ходи (Піт Векслер назвав цю ходу Старе Кляте Човгання), але зараз він іде босоніж. Тоді повертається, розглядає Віру затуманеним поглядом:

— Слово, яке ти шукаєш, — Ґарфілд. Рудий домашній кіт — Ґарфілд. Зрозуміла? Тупа корово.

Він прямує далі коридором. Дивлячись на нього, Віра заклякла на місці, у неї самої щелепа відвисла. Вона взагалі забула про кросворд.

У своїй кімнаті Берні лягає в ліжко, підсовує руки під спину, у попереку він відчуває страшенний біль. Трохи пізніше він викличе товсту стару сучку, щоб принесла йому ібупрофен. А поки що він змушений стерпіти різкий біль.

— Я знайшов тебе, Поттере, — бурмоче він. — Хороший… старий… Потсі.

Взагалі-то Берні не смикав за клямки (але Енді Рейлсбек про це ніколи не дізнається). Він розшукував того, хто в останні роки 70-х витурив його з невеличкого бізнесу будівельної сфери в Чикаґо. Сауз Сайд Чикаґо — дім «Вайт Сокс». Іншими словами, Чорний район. Район, у якому крутились чималі суми федеральних грошей, крім того, чимало перепадало від штату Іллінойс.

Там було де розігнатись, більше ніж на бейсбольному полі. Це міг бути прибуток, який, не сплачуючи податків, можна було приховувати роками, але Джордж «Трясця його матері» Поттер дав хабара кому треба і таким чином випередив Бернсайда (чи, можливо, тоді він ще був Карлом Бірстоуном, важко пригадати), залишивши його з бобами.

Берні вистежував цього негідника роками. (Ну фактично не сам Берні, як уже ми мали б зрозуміти, ця людина має впливових друзів.) Старий Потсі, як його тоді називали друзі, у 90-х роках заявив про своє банкрутство в Ла-Рів’єр, а те, що в нього залишилося, вклав у компанію «Дабл От», яка завалилася, як і «Дот-Ком». Але Берні цього виявилося замало. Потсі має бути покараний, і нагоду, що цього мудака занесло до Френч Лендінґа, не можна пропустити. Основна мета Берні — дурнувате бажання збурювати місто і змінювати все на гірше — залишилася тою ж, і помста тільки підкладе дров до багаття.

Тож він вирядився в «Нельсон». Джек зрозумів би, як саме він це зробив, та й Джуді Маршалл здогадалася б. Берні, мов старий кажан, з’ясував, де номер Потсі. Коли він відчув Енді Рейлсбека у себе за спиною, то був тому тільки радий. Принаймні не буде потреби в іще одному анонімному дзвінку — уже, правду кажучи, набридло виконувати за них усю роботу.

Тепер, повернувшись до своєї кімнати, йому зручно й затишно (якби лише не артрит), він відкидає думки про Джорджа Поттера і посилає виклик. Вдивляючись у темряву, очі Чарльза Бернсайда починають тривожно світитися.

— Ґорґ, — каже він, — Ґорґ, теелее. Дініт аббала. Самман Тенсі. Саман манта Ірма. Дініт аббала, Ґорґ. Дініт Рам Аббала. Ґорґ. Ґорґ, прийди. Служи, аббала. Знайди Тенсі. Знайди матір Ірми. Служи аббала, Ґорґ. Служи Багряному Королю.

Очі Берні заплющуються. Він засинає з посмішкою на обличчі. А під зморшкуватими повіками його очі й далі світяться, як затулені лампочки.

Нічний менеджер готелю «Нельсон» Морті Файн уже дрімав над журналом, коли Енді Рейлсбек увірвався і налякав його настільки сильно, що чоловік мало не гепнувся зі стільця. Його журнал із ляскотом упав на підлогу.

— Господи-Боже, Енді, мене ледь інфаркт не вхопив! — кричить Морті. — Ти хоча б постукав або прокашлявся, чорт забирай.

Енді не звертає уваги на це, і Морті бачить, що стариган білий як стіна. Можливо, це в нього стався інфаркт. Це буде не перший випадок у «Нельсоні».