Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Якщо він не має наміру напасти на нас, — додав BE, гладячи пучками срібну головку ефеса свого меча й не підводячи очей.

Після цих слів запанувала тиша. Ерік не знав, чи непокоїть інших гравців можлива битва.

— І які, на вашу думку, будуть наші шанси? — запитав він.

— Думаю, добрі, — відповів Гаральд, — але ми не можемо бути впевнені й повинні, якщо можна, уникнути зіткнення з ним.

— Авжеж, — погодився Б’єрн.

— Тож спробуймо уникнути цього, — подала і свій голос цілителька Сігрид.

— Я теж думаю, що нам слід уникнути зіткнення, але з іншої причини, — сказав Анонім, походжаючи по невеличкій каюті, тимчасом як мінливі тіні від олійної лампи вигравали на його темній постаті. — Я вважаю, що цей корабель-переслідувач певним чином пов’язаний із Центральним Комітетом. Комітет намагався провести на борт чужого, а коли це не вдалося, найняв корабель, щоб стежити за нами й завжди мати наготові інші варіанти, ніж сутичка з нами на арені перед мільйонами глядачів.

— Можливо, — погодився Гаральд.

— Тож цієї ночі, як ми й домовились, спробуємо втекти од нього. Чи можу я сказати кілька слів про певну альтернативу? — В далеких глибинах розуму Ерік думав про Аватару і про те, чи не буде для неї розчаруванням, якщо він просто знехтує наявною в капітана Акуло нагодою помститися своєму давньому суперникові. — А що як нам напасти на них? «Епік» — дивна гра, і ми дуже рідко досліджуємо найпростіші сюжети, не кажучи вже про ті, що розгортаються в різних частинах світу. Якщо це корабель герцога Раймонда, тоді він пов’язаний з моїм пошуком і битва з ним, безперечно, є важливим етапом цього пошуку. А якщо на цьому кораблі наші вороги, тоді битва, коли умови диктуємо ми, могла б зменшити зумовлену нею загрозу.

— Твоя правда, Еріку, — загорівся завзяттям BE. — Я за це. Я аж умираю — так хочу побачити, чого варті ці мечі в бою.

— Тобі хочеться гратися. Тож іди сам і грайся. Не став під загрозу нас усіх, — сердито зауважив Анонім. — Невже ти забув, що для нас, у вигнанні, це не гра? Ми повинні дістатися до Касинопії без жодних невдач і кинути наш виклик. Більше нічого. Ніяких відволікань.

— Я згоден з Анонімом, — долучив своє слово й Гаральд. — «Епік» давно перестав бути грою. Нині не час досліджувати шляхи пошуку.

Тепер уже заговорили всі одразу, гамір у каюті наростав, аж поки його раптом урвав стукіт у двері.

— Хто там? — підозріло запитав Анонім.

— Свейн Рудобородий. Можна зайти до вас?

— Ні. Йди собі геть, — миттю відповів Анонім.

— Хвилиночку, — мовив Ерік і глянув на батька, що кивнув головою й відступив в один з острівців глибокої чорної тіні в кутках каюти. Переконавшись, що Гаральда не видно, Ерік попросив Свейна зайти. Чорний ельф спохмурнів і, дарма що персонажі не могли битися за межами арени, розслабив меч на поясі.

— Дякую, — вклонився Свейн, тільки-но з’явившись у дверях. — Не побачивши нікого з вас на палубі, я припустив, що ви розмовляєте, й подумав, чи не можу і я стати в пригоді.

— Ми радимось, як дати відкоша піратові, що йде за нами, — пояснив Ерік.

— Атож, герцог Раймонд, — говорив далі Свейн. — Це дуже небезпечний супротивник, його шукають у кожному місті-державі й обіцяють велику винагороду тому, хто вб’є його або візьме в полон. Він нещадно вбиває своїх бранців, окрім тих, за кого можна взяти щедрий викуп. На мою думку, якщо Раймонд знає, що на борту нашого судна є шість багатих драконовбивць, тоді вони — його головна мета.