Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Чудово. Мій слуга занесе мою труну і звірину на борт. Я прилечу й приєднаюся до вас уночі.

— Ось! — сер Ворен з розмаху поклав свою скляну кульку на стіл. — Я вмиваю руки від цієї приреченої справи.

Тільки-но страхітлива істота в кареті поїхала геть, як гурти людей, справжніх і породжених самою грою, заходилися жваво обговорювати подію, сперечаючись поміж себе про долю подорожі, що тепер була пов’язана з найстрашнішим створінням регіону. Люди трохи повеселішали тільки тоді, коли до столу підійшов ведмідь.

Великий чорний гризлі підскочив до столу на чотирьох лапах, а потім підвівся, підносячись над людьми, що сиділи за ним.

— Будь ласка, — проревів він, — я хочу поїхати з вами в подорож.

— Ведмідь, що розмовляє! — залунали навколо радісні голоси.

— З якої речі? — запитала Попеля.

— Одна відьма сказала мені, що я знайду свою пару на іншому континенті.

— Тож ти хочеш їхати лише в один бік? — глузливо всміхнувся BE, і юрба розреготалася.

— Атож, будь ласка.

— А ти розумієш, що в такому разі ти не отримаєш ніяких скарбів? — провадив далі BE, і юрба знову розреготалася, уявивши собі тварину з грошима.

— Так, сер.

— Як на мене, це добре, — стенув плечима BE.

— Ось тобі, — дала йому кульку Попеля. — Не загуби її, аж поки зайдеш на корабель.

— Дякую вам обом, — вклонився ведмідь і, тримаючи лапою кульку, наче неоціненний келих, пішов перевальцем по трапу.

Коли торба майже спорожніла, юрба сколихнулася.

— Слухайте! — крикнув Свейн Рудобородий, визираючи крізь напнуті мотузки. — Я тільки хотів, щоб ви знали, що я тут, а зі мною ще й двоє ваших приятелів.

— Пустіть їх, — звелів BE охоронцям.

На появу старого драконовбивці юрба відповіла вітальними вигуками. За ним, видаючись такими смиренними, як можуть видаватися сірі багатокутники, йшли Б’єрн і Сігрид.

— Б’єрне! Ти прийшов! — радісно підскочив Ерік.