— Дивно. Може, ми спробуємо зробити це знову?
— Може. Але де ми дістанемо тисячі візантинів? Серед наших друзів багатіїв немає.
Стримавши відповідь, яка рвалася з вуст, Ерік і далі ставив запитання, що не давали йому спати цієї ночі.
— А у вигнанні погано? Що тато розповідав про нього?
— Так, погано. Там немає «Епіку», немає законів. Там варварство. Люди воюють і голодують, бо їхні харчі крадуть. Вони, власне, не мають і хат, кожен живе в тому, що спорудив собі сам. Там ніхто не доживає до старості.
— Треба повернути його.
Фрея знов усміхнулася. Як добре бачити її усмішку, дарма що та усмішка безнадійна.
— Що сталося з Рагноком?
— Ти бачив його, — аж здригнулася мати. — Це гравець Рагнок Дужий, він став членом Центрального Комітету.
Хвиля гніву миттю сколихнула Еріка:
— Як вони могли?
— Не знаю. Після того, як я розповіла їм, я й справді не знаю. Мабуть, його слова переважили мої, і він був їм дуже потрібний, і байдуже, що Гаральд ішов у вигнання. — Мати глянула на сина: — Еріку, ти думав, що робитимеш, якщо й мене пошлють у вигнання або якщо я вирішу піти до батька?
— Так.
— Ну?
— Я піду з тобою. Хіба що…
Мати чекала, поки він говоритиме далі.
— Хіба що, перше ніж їхати, я востаннє спробую вбити Червоного Дракона.
Ерік здивувався, побачивши, як мати схвально кивнула головою:
— Чом би й ні? Нам нема чого втрачати. Що тобі треба? Я продам задля тебе все спорядження свого персонажа.
— Здебільшого стріли, цілі діжки стріл.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 46. Приємного читання.
TextBook