Б’єрн спохмурнів, але BE зацікавився:
— А як щодо дистанцій? Ти вивчав їх?
— Авжеж. Я точно знаю, де треба стояти, і довжину його вогненного подиху.
— Гаразд. Я згоден, — BE підвівся й потер долоні, очищаючи їх від прилиплих дрібненьких камінчиків. — Б’єрне, а ти що скажеш?
— Вибачте, як на мене, це погана ідея. Я знаю, що Ерік прагне повернути батька, але, думаю, нас усіх уб’ють. — Б’єрн поглянув униз на каміння з виразом крайнього невдоволення на обличчі. Він не любив не погоджуватися зі своїми друзями.
— Б’єрне, але ж подумай про багатство. Уяви собі тисячі й тисячі візантинів скарбу. Якщо Ерік має слушність, нам не треба навіть іти до Майклгарда, ми станемо багатими і славетними!
— Та якщо… — насупившись, похитав головою Б’єрн, — якщо Ерік має слушність, чому ніхто інший не вбив його раніше?
— Я згодна з Б’єрном! — вигукнула Сігрид. — Сільські діти просто не можуть убити дракона. Нині ніхто вже не вбиває драконів. Якщо його і вб’ють, то тільки люди з Майклгарда з усіма їхніми чарами і дорогим спорядженням.
— Просто ніхто вже навіть не думає про вбивство драконів, — заговорила Інгеборг. Ерік знав, що може покластися на неї. — Тільки наш Ерік. Ось чому він побачив те, чого не помітили вони. — Вона повернулася до брата. — Нумо, Б’єрне. Спробуймо.
— Ні. Це безнадійно.
Інгеборг розчаровано тупнула ногою:
— Ти завжди боїшся, що з тобою щось станеться. Але життя не таке. Ти повинен бути творчим, намагатися змінити ситуацію. Там, у Центральному Комітеті, вони знають, як це робити. Чому ми не можемо зробити те саме?
Як добре знав Ерік, Б’єрн може бути вкрай упертим, а похмурий вираз обличчя свідчив, що його годі зрушити з місця.
— Б’єрне, будь ласка, — почав він, перше ніж приятель бовкне те, чого вже ніколи не повернеш. — Не вирішуй одразу. Принаймні подумай про це і приходь до нас на арену. Ми зможемо потренуватись.
— Бібліотека не може витворювати драконів, — зазначив Б’єрн.
— Так, але може дати нам для тренувань крилатих драконів, а вони дотримуються тієї самої стратегії.
Ерік розумів Б’єрна аж занадто добре. Щось у його душі, сумовитий голос, який промовляв уночі, коли він був сам зі своїми думками, уже висловлював ці заперечення, і не тільки їх. Важко було не визнати, що Б’єрн має слушність, що розважливіше зберегти здобутки, які підвели їх так близько до університету, ніж втратити геть усе під час марних намагань убити дракона. Аж раптом несподівана підтримка відвернула Еріка од дедалі тяжчих думок про поразку.
— Що ж, думаю, Ерік натрапив на важливий слід! — плеснув у долоні BE, завзяття вочевидь виповнювало його тіло енергією. — Б’єрне, ти ж не можеш відмовитись од тренувань на арені. І, знаєш, б’юсь об заклад, що воно спрацює, — запал в очах BE полискував самоцвітами, золотом і славою.
— Гаразд. Побачимо, що станеться на арені, — мовив Б’єрн: таж він поважав BE. До нього як до найстаршого й найдосвідченішого гравця треба було ставитися серйозно.
* * *
Коли Ерік біг додому, щоб узяти трохи фруктів і води, пітьма, що затьмарювала вчора його думки, почала розвіюватись, і хлопець був майже радісний, коли проходив повз Фрею в кухні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 49. Приємного читання.
TextBook