Розділ «Конор Костик ЕПІК»

— Присягаюся, вони вивели свою найкращу команду, — крізь пальці дивився BE. — Гальфдан Чорний, Вольф, некромантка Глейд, чаклун Торкел і валькірія Брунгільда. Серед них четверо драконовбивць.

Гоупська команда, бадьорий вигляд якої підніс настрій юрби, тепер видавалася пошарпаною поруч із блискучим спорядженням і незрівнянною магічною зовнішністю супротивників. Здавалося, ніби навколо Гальфдана навіть світло тьмяніє, дарма що його черевики сяяли чорним полиском. Через дивні тіні, що їх відкидав його обладунок, ті, хто стояв поруч із ним, видавалися людськими подобами простертих на землі величезних, викривлених демонів.

— Ми не маємо шансу, еге ж, BE? — глянула Сігрид на брата, що тільки засмучено стенув плечима.

— «Бійці готові. Три, два, один — починайте!»

Арена одразу піднялася, сформувався кам’янистий терен, окремі купи каміння сягали аж до плечей. Гоупська команда завагалася, а потім, сказавши щось одне одному, побігла ховатися. Тільки четверо з них добігли до рятівного каміння.

Ерік ніде не бачив батька.

— А де Гаральд? — запитав Б’єрн.

— Може, невидимий? — висловив здогад BE.

— Ой, як добре! Сподіваймося, що це справді так! — плеснула в долоні Інгеборг, її ентузіазм додав їм надії.

Команда Центрального Комітету не квапилася шукати своїх супротивників. Її чаклуни щось бубоніли, а Гальфдан і Брунгільда — два воїни — впевнено стояли перед ними на сторожі. Вольф пішов і вигукнув якусь команду дивною гортанною мовою. Потім — юрбі аж дух забило — перекинувсь у великого, лютого чорного вовка й завив.

На відміну од попередньої битви, юрба уважно стежила, тож ті нечисленні голоси, які ще лунали, чулися дуже виразно. Ерік відчайдушно прагнув бути на арені разом із Гоупською командою — але в постаті персонажа, досить могутнього, щоб боротися з тими легендарними супротивниками.

Над ареною загриміло і скупчилися хмари. На глядачів упала велика тінь, і Ерік відчув, як тисне на нього небо.

— О ні! — застогнав BE. — Це чаклун Торкел. Він готується метнути блискавку.

Майже всі тисячі людей у юрбі зіщулилися, чекаючи страхітливого гуркоту в небі, коли з нього вдарить викликана чарами блискавка, дехто навіть вуха прикрив. А потім залунали радісні вигуки, глядачі попідводились. Темні хмари розвіялися, блиснуло сонце, осяявши білий піщаник каміння на арені.

— Що там, що? — зірвався на ноги Ерік, щоб побачити, як корчиться на землі Торкел, його блідо-блакитні, розписані різними символами шати закалялись, вуста запінилися. Од нього задкував стрункий ельф, крутячи перед собою двома короткими мечами, які полискували й гіпнотизували. Потім, легенько уклонившись юрбі, ступив у тінь і зник.

Інгеборг скочила на ноги поруч з Еріком, її сяйливі очі шукали його погляду:

— Еріку, це твій батько! Твій батько!

— Він, мабуть, суперхарциз, — похитав головою BE. — Хто б повірив, що в нас у Гоупі є суперхарциз?

— Ура! — розштовхуючи друзів і стиснувши кулаки, підскочив на місці Ерік. — Це за мою матір! — Він аж затанцював і гамселив кулаками повітря: — Смерть вам усім! — закричав він щосили тепер уже чотирьом членам команди Центрального Комітету.

Юрба й далі стояла на ногах, вітаючи Гоупську команду. BE, не ймучи віри своїм очам, похитав головою: