— Цікаво, дуже цікаво. Ходімо зі мною. — Торстейн незграбно пробрався до свого столу і приєднався. — Зачекайте хвилинку.
— Сину, це добрий знак, — поплескав Гаральд Еріка по плечу.
Поки Торстейн мовчки працював пальцями і крутив головою з боку в бік, Ерік роздивлявся бібліотеку. Її прикрашали сцени, якось перенесені зі світу «Епіку» й подані як картини. Чимало сцен він упізнавав, то були зображення Ньюгейвена, собору, амфітеатру. А деякі дивували його. Ерік підійшов до картини, на якій було зображено воїна в червоній шапці, що стояв на льодовику. Далеко за ним суворі гірські піки здіймалися рядами зазубрених білих іклів. Здавалося, ніби важке темне небо змусило щелепи світу відкритися й тепер спочиває на гострих верхівках довжелезних зубів.
Напис повідомляв: «Олаф Червоний досліджує Ненависні гори».
— Тату, а хто цей Олаф Червоний?
— Не знаю, — стенув плечима Гаральд. — Мабуть, він жив дуже давно. Ніхто вже нічого не досліджує.
— Ось, — Торстейн знову повернувся до них і усміхнувся, побачивши завзяте обличчя Еріка: — Добрі новини. — Бібліотекар озирнувся, пересвідчившись, що їх ніхто не чує. — Як я довідався, до твого пошуку, — хіба що про нього не повідомили, а це річ украй неймовірна, — ще ніхто не вдавався.
— Тож скарб і досі може бути там? — глянув Ерік на бібліотекаря, щоб той підтвердив.
— Справді може. Твій капітан Акуло — зареєстрований персонаж, що був піратом десь п’ятдесят років тому. «Королівський Посланець» — королівське судно, що базувалося в Касинопії десь тієї самої пори. Це, юначе, дуже і дуже перспективний пошук. — Торстейнове обличчя зібралося брижами навколо очей, а це свідчило, що він звик усміхатися.
— Чудово, тоді після випускного турніру я попливу до Касинопії.
Велика рука простяглася й торкнула Еріка за плече, немов стримуючи його. Торстейн знову спохмурнів:
— Не так швидко, юначе. До цього пошуку слід підготуватися. Черепні острови трохи досліджені, й там живуть дуже небезпечні хижаки. В морі повно акул, але є й гірші речі — на одному острові на горі гніздяться птахи рухи. І тобі, і будь-кому, хто прийде з тобою, будуть потрібні чудові рівні вмінь і добре спорядження.
Ерік протяжно зітхнув. Гаральд поглянув на Торстейна, що підняв угору очі, немов і собі дивуючись поривній натурі хлопця.
— Не квапся, юначе, — порадив бібліотекар. — Такий пошук може зробити тебе багатим, але якщо не поспішатимеш. Бо інакше загинеш і він буде втрачений для тебе назавжди.
— Що ж, тепер ми без сонячної панелі, і час не на нашому боці, — пригнічено буркнув Ерік замість відповіді.
— І у вас так само, — сумно мовив Торстейн. — Тяжкі часи настають.
— Саме це і спонукало мене прийти, — лукаво поглянув на бібліотекаря Гаральд. — Я маю команду з п’яти чоловік, які прагнуть кинути виклик Центральному Комітетові. Ми хочемо подати скаргу, що Гоупський округ зазнає дискримінації при розподілі сонячних панелей.
— Звісно, це твоє право, але я б не радив. Ви не переможете їхніх команд. Ви загинете марно, — повагом похитав головою Торстейн.
— Будь ласка, подай скаргу, — з притиском сказав Гаральд і замовк. Отож після паузи Торстейн знову поплентався до свого стільця і важко опустився на нього. Востаннє сумовито поглянувши на них, він приєднався.
Невдовзі Торстейн підвівся:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Епік» автора Конор Костик на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конор Костик ЕПІК“ на сторінці 22. Приємного читання.
TextBook