Розділ «Конор Костик ЕПІК»

ежу, в якій відбувалися збори Центрального Комітету, обступили дощові хмари, і тому надзвичайне засідання видавалося дуже клаустрофобним. Струмочки дощу стікали по склу, наче сльози. Під куполом було так темно, що на столах засвітили лампи. Побутувала легенда, ніби члени ЦК засідають усередині того, що колись було конічним носом космічного корабля. Корпус космічного корабля, якщо він коли-небудь існував, давно вже використали, його неоціненний метал замінили камінням і вапном.

— Справжня бойня, — уїдливо посміхнувся Рагнок. — Славетна й могутня команда Центрального Комітету зазнала поразки від гурту селюків.

З усіх членів найвищого комітету планети тільки Рагнок здобув колись у битвах певну славу, тож він міг собі дозволити зловтіху. Його воїн-сидх упорався з воїном Снорі лише двома пострілами з лука. Проте Свейн Рудобородий вважав, що така зневажлива манера нерозумна, бо не прихилить до нього друзів. Звичайно, Свейн радів, дивлячись, як розвіюється ореол легендарності навколо приятелів-драконовбивць Рагнока, але цю радість треба приховувати. На щастя, самого Свейна не обрали до команди, яка зазнала такого приниження, і його власна слава одного з наймогутніших гравців у грі не похитнулася.

— Я не мав захисту, — стенув плечима Торкел, ніби скидаючи з себе відповідальність за катастрофу, і склав руки, пухляві старечі пальці повільно тарабанили по блакитному оксамитовому піджаку, що повторював барви прикрашених рунами шат його персонажа.

— Чаклуне Торкеле! Від вас мертвого було більше користі, ніж од живого, — засміялася Брунгільда на диво молодим, як на таку літню жінку, сміхом, дарма що в ньому відчувалась і гіркота. Вона теж скидалася на свій персонаж, проте її довге сиве волосся було заплетене у дві коси. — Тож як на те дивились глядачі? Торкел-усезнайко літає як зомбі над піском?

У залі лунали й інші глузливі висловлювання, адже валькірія була не єдиним членом комітету, яку тішила згадка, що один з найпихатіших і найзарозуміліших членів став тупим знаряддям знищення некромантки Глейд.

— Що ж, досить, — не так упевнено, як зазвичай, промовила голова комітету Глейд. Вона постаріла після битви, подумав Свейн, і її зморшки радше засвідчують утому, ніж надають їй владного виразу. — Нумо розглядати це питання як слід. Тут вистачить роботи для нас усіх.

— Згода, — кивнув Свейн, бо чого він найменше бажав, так це марнувати цілісінький день на суперечки про помилки команди Центрального Комітету. Він переймався особистим пошуком і отримав добру звістку від бібліотекаря з П’ятихаток, тож хотів пополудні ознайомитися з інформацією.

— По-перше, треба переглянути розподіл сонячних панелей у Гоупському окрузі. Які є пропозиції?

— Дати їм на десять більше! — запропонувала Бека. Свейн усміхнувся: вона завжди була найвеликодушнішою з-поміж членів Центрального Комітету.

— П’ять, — буркнув Рагнок, що вочевидь узагалі нічого не хотів давати селянам, але навіть він знав, що вже нічого не можна вдіяти.

— Сім, — сказав Вольф.

— Сім. Як щодо семи? — поглянула Глейд на байдужі обличчя навколо столу й помітила, як дехто стенув плечима. — Отож сім.

— Який жах, — здригнувся Гальфдан. — Тепер буде злива нових вимог.

— Невже? — холодно посміхнувся Свейн, нагадуючи Гальфданові, що саме його начебто непереможний воїн, попри свій вигадливий чорний одяг, став одним із винуватців різанини.

— Далі, — заквапилася Глейд, — аналіз битви, і спробуймо бути конструктивними. — Вона зітхнула. — Можливо, для початку добре послухати думку того, хто не брав участі в битві. — Глейд повільно обвела очима присутніх, дивлячись поверх окулярів. — Беко, що ти думаєш?

— Я? — здивувалася Бека. Як друїдську жрицю комітету її здебільшого запрошували допомогти виготовити зілля й наслати чари, пов’язані з тваринами, а не обговорювати битви. — Що ж, дайте подумаю. — Замислилась і, зосередившись, прикипіла очима до своїх рук. До запитання вона поставилася дуже відповідально. Тієї самої миті, коли Рагнок підкреслено позіхнув, Бека нарешті заговорила: — Думаю, що наша сторона не билась як одна команда. Вольф надто звик боротися з супротивниками без срібної та магічної зброї і змарнував своє життя, намагаючись битися сам. Думаю, що команді треба було вдатися передусім до захисних та оборонних чарів, а не до драматичної спроби Торкела спалити всіх супротивників однією блискавкою. Думаю, членам команди треба було обговорити якийсь план перед початком битви. Власне, як на мене, наша команда змагалася за те, кому дістанеться слава вбивства супротивників, і не спромоглася працювати колективно й поважно поставитись до іншої команди.

— Я знищив цілительку, — сердито заговорив Вольф, заклавши руки за голову; одну ногу він закинув на стіл, і його стілець відхилився назад на стільки, щоб не перекинутись.

— Так, але ж це все. Ти вартий більшого, ніж нікчемна цілителька, — заперечила Брунгільда, здається, надто схильна сьогодні до суперечок. Усюди за столом підвищилися голоси.

— Шановні члени комітету! Будь ласка, поважаймо прагнення голови конструктивно підходити до питання, — перекричав усіх Свейн, а потім стишив голос: — Думаю, Бека точно проаналізувала гру, і все, що нам лишилося тут зробити, — ухвалити резолюцію, що в майбутньому всі команди зустрічатимуться перед початком битви й обговорюватимуть тактику. Колись ми завжди проводили такі обговорення, але тепер стали надто самозакохані.