Розділ «Брієнна»

Учта для гайвороння

На схід від Дівоставу починалися дикі й високі пагорби, а сосни тіснилися навколо, наче військо мовчазних сіро-зелених списників.

Спритний Дик казав, що узбережний шлях має бути найкоротшим і найлегшим, тому вони рідко втрачали затоку з очей. Містечка та села уздовж берега потроху меншали і стрічалися рідше. Надвечір подорожні знаходили корчму; Крабб спав у спільній кімнаті з іншими мандрівниками, а Брієнна брала собі й Подріку окрему.

— Дешевше спати на спільному ліжку, м’сьпані, — канючив Спритний Дик. — Ну покладіть між нами меча, коли що. Старий Дик нікому зла не робить. Я шляхетний, наче лицар, і наміри мої світлі, як день.

— Нині дні похмурі й темні, — відповідала Брієнна.

— Ну може й так. Не пускаєте на ліжко — то пустіть хоч згорнутися на підлозі. Майте ласку, ясна панно!

— На мою підлогу — не пущу.

— Хтось подумає: ви мені не довіряєте!

— Довіру заробляють. Як золото.

— Ну як скажете, м’сьпані, — відповів Крабб, — та північніше, де дорога кінчається, там-таки доведеться Дикові повірити. Якби я там схотів забрати ваше золото під загрозою меча, хто б мене зупинив?

— Ти не маєш меча. Я маю.

Відтак Брієнна захряснула двері між ними і постояла, дослухаючись, поки не впевнилася, що її супутник пішов. Хай яким спритником він себе вважав, Дик Крабб не був ані Хайме Ланістером, ані Скаженим Повхом, ані навіть Гамфреєм Штиром. Кощавий і погано годований, з броні він мав на собі лише пом’ятий шоломець, поплямований іржею, а замість меча носив старого визубреного кинджала. Якщо не підпускати його до себе уві сні, небезпеки він не становив жодної.

— Подріку, — мовила Брієнна, — скоро настане день, коли ми не зуміємо знайти корчму на ніч. Нашому провідникові я не довіряю. Чи зможеш ти стерегти мене уві сні, коли ми отаборимося?

— Не спати, коли ви спите, пані? Пане? — Він подумав трохи. — Я маю меча. Якщо Крабб спробує вам зашкодити, я його вб’ю.

— Ні, — суворо відрізала вона. — Не намагайся з ним битися! Я прошу лише дивитися за ним, коли я сплю. Якщо він зробить щось підозріле — збуди мене. Побачиш, я прокидаюся швидко.

Крабб показав своє справжнє єство вже наступного дня, коли вони зупинилися напоїти коней. Брієнна пішла за кущі випорожнити міхур, але щойно сіла навпочіпки, як почула слова Подріка:

— Що це ви робите? Ану йдіть геть!

Вона скінчила справу, підсмикнула штани і повернулася до шляху, де Спритний Дик саме відтирав борошно з пальців.

— У саквах ти драконів не знайдеш, — мовила йому Брієнна. — Я тримаю золото при собі.

Частину грошей вона везла в гамані при поясі, решту — в кількох кишенях, нашитих під одягом. Пухкий гаманець у саквах був натоптаний лише мідяками, малими й великими, шагами та півшагами, дрібними зірками… і тонко змеленим білим борошном, щоб здаватися ще пухкішим. Борошно вона купила в кухаря «Семи мечів» того ранку, коли виїжджала з Сутіндолу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Учта для гайвороння » автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Брієнна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи