Розділ «Примітки»

С. 282. «Офіційні джерела з історії…»: оцінки кількості відвідувачів див. у Badger, xii; Dedmon, 226; Weimann, 242.

С. 282. «У вівторок 2 травня…»: Weimann, 556.

С. 283. «Увечері у четвер 5 травня…»: Chicago Tribune, 5 травня 1893 р.

С. 283. «Потім припинив роботу Національний хімічний банк»: Chicago Tribune, 9 травня 1893 р.

С. 283. «За три дні…»: Chicago Tribune, 19 травня 1893 р.

С. 283. «У Брансвіку (штат Джорджія) …»: Ibid.

С. 283. «У Лінкольні (штат Небраска) …»: Ibid.

С. 284. «Олмстед ще мав зробити…»: Ulrich, 46–48.

С. 284. «Сама лише компанія “General Electric”»: Chicago Tribune, 3 травня 1893 р.

С. 285. «Я досі почуваюся…»: лист Олмстеда до Джона від 15 травня 1893 р., Olmsted Papers, Reel 22.

С. 286. «5 червня схвильовані вкладники…»: Bogart and Mathews, 395.

Готель «Всесвітня виставка»

С. 286. «Перші гості вже почали зупинятися…»: Босвелл і Томпсон пишуть: «Щовечора номери на двох верхніх поверхах “замку” були повністю зайняті. Голмс без особливої охоти оселив у готелі кількох чоловіків, але передусім зосереджувався на жінках, надаючи перевагу молодим, красивим і помітно забезпеченим, які мешкали далеко від Чикаго і не мали поблизу друзів і родичів, які могли б їх розшукувати в разі, якщо вони ближчим часом не повернуться додому. Багато з них так додому й не потрапили. Але й чимало було таких, які, увійшовши до “замку”, вийшли з нього» (87). Франке пише: «Ми знаємо, що Голмс рекламував свій “готель” як зручне місце для гостей Всесвітньої виставки і що сліди не менш як п’ятдесят людей, що перебували в офіційному розшуку як зниклі безвісти, простежувалися до “замку”, після чого зникали» (109). У Шлехтера читаємо: «Ніхто не може точно визначити, скількох туристів Голмс заманив до свого “замку”між травнем і жовтнем 1893 року, хоча, як видається, номери були повні більшість ночей» (56).

С. 286–287. «Він знайшов таке місце…»: Chicago Tribune, 21 липня 1895 р.

С. 287. «Перше оголошення…»: Ibid.

С. 287. «Голмс поїхав на оглядини…»: Ibid.

С. 287. «Голмс пояснив Мінні…»: Видається певним те, що Голмс бажав тримати Мінні на якомога більшій відстані від готелю, з огляду на обрану квартиру на півночі міста, але ми не знаємо точно, як саме він це їй пояснив. Я розглядаю вельми ймовірну можливість.

С. 288. «Голмс і Мінні переїхали…»: Chicago Tribune, 21 липня 1895 р.

С. 288. «видавався дуже уважним…»: Ibid.

С. 289. «Те, що від нього трохи пахло хімією…»: Перукар, який працював у будівлі Голмса, розповів про усілякі «дивні» запахи, які виникали там. Див. «Chicago Tribune», 30 липня 1895 р. У числі газети за 28 липня 1895 року детектив поліції стверджує: «Ми постійно чули, що в “замку” Голмса чимало поганих запахів».