Розділ «14. Учитель Ендера»

— Ви маєте рацію. Це королева. Але тоді можна подумати, що, коли б ви пішли на неї, вони б одразу ж зосередили всі свої сили на вас. Вони могли б підірвати вас, щоб і сліду не лишилося.

— Я знаю. А саме цього не розумію — не те, щоби вони не намагалися зупинити мене… Вони стріляли в мене, але це виглядало, ніби вони не могли повірити, що я хотів насправді вбити королеву, доки це не стало занадто пізно. Можливо, в їхньому світі королеву ніколи не вбивають, лише беруть у полон. Я зробив те, чого вони ніколи не могли подумати, — що ворог узагалі міг би зробити.

— І коли вона померла, решта всі загинули.

— Ні, вони просто одуріли. На першому кораблі, на який ми висадилися, жучари були ще живі. Фізіологічно. Але вони не рухалися, не реагували ні на що. Навіть тоді, коли наші вчені почали їх розтинати, щоби вивчати їхні нутрощі й побачити, чи не можна ще чогось додатково дізнатися. Через деякий час усі жучари померли. Порожня оболонка — в їхніх тілах нічого не лишається, коли королеви вже немає.

— Чому вони не повірили вам?

— Тому що не знайшли королеви.

— Її розірвало на шматки?

— На війні, як на війні. Фізіологія займає друге місце у виживанні. Але деякі з них приймають мою думку. Якщо не маєте очевидних доказів — не можете жити в цьому місці.

— До чого тут Ерос?

— Ендере, поглянь навколо. Це не місце людей. Ми любимо вищі стелі. Це був форпост жучар у Першому вторгненні. З відео це місце вирізали, перш ніж ми дізналися, що вони тут були. Ми живемо у вулику жучар. Але ми вже сплатили за це житло. Це коштувало десанту тисячі життів, аби викурити їх із цих стільників, визволяючи кімнату за кімнатою. Жучари боролися за кожен метр.

Тепер Ендер зрозумів, чому кімнати так погано впливали на нього.

— Я знав, що це місце не для людини.

— Це був дорогоцінний скарб. Якби жучари знали, що ми переможемо у тій першій війні, вони б ніколи не побудували це місце. Ми навчилися маніпулювати з гравітацією, тому що вони її тут підвищили. Ми змогли ефективно використовувати енергію світла, тому що жучари вкрили поверхню Ероса сонячними батареями чорного кольору. Ми помітили це, тому що через три дні стало неможливо побачити Ерос у телескопи: він поступово зник. Ми відправили буксир, аби з’ясувати, чому, і дізналися. Буксир передав їхнє відео, серед кадрів якого було видно, як вони брали буксир на абордаж і вбивали екіпаж. Трансляції у прямому ефірі тривали, поки жучари не розібрали буксир, і передача обірвалася. У цьому їхня сліпота — вони ніколи нічого не передавали за допомогою технічних засобів, і їм не спадало на думку, що хтось може спостерігати за ними, коли екіпаж уже мертвий.

— Чому вони вбили екіпаж?

— А чому б і ні? Для них утратити кілька членів екіпажу — те саме, що обрізати нігті. Нічого страшного. Можливо, вони думали, що перекриють наші комунікації, знищивши всіх, хто працював на буксирі. Вони вважають, що вбивство живих істот, які відчувають, істот із незалежним генетичним майбутнім не є вбивством. Вбивство — це не велика проблема для них. Лише вбивство королеви — дійсно вбивство, тому що лише її загибель закриває генетичний шлях.

— Отже, вони не відали, що творили.

— Не треба виправдовувати їх, Ендере. Те, що вони не знали, що вбивали людей, не означає, що вони їх не вбивали. У нас є право захищати себе якомога краще, і єдиним можливим шляхом було лише випередити їх: убивати жучар раніше, ніж ті уб’ють нас. Подумай про це так. До сих пір у всіх цих війнах жучари вбивали тисячі й тисячі живих, мислячих істот. А в усіх цих війнах ми вбили лишень одну.

— Якби ви не вбили королеву, Мазере, то ми програли б війну?

— Я б сказав, що шанси були б три до двох проти нас. Я все ще думаю, що навряд чи зміг би розгромити їхній флот, перш ніж вони спалювали нас. У них багато часу на відповідь і величезна вогнева міць, але в нас теж є кілька переваг. На кожному з наших кораблів присутня розумна людина, що думає по-своєму. Кожен із нас здатен на геніальне розв’язання проблеми. Вони можуть прийти лише з одним удалим рішенням одночасно. Жучари думають швидко, але вони не розумні в усьому. А з нашого боку, навіть коли деякі неймовірно боязкі й тупі командири програли основні бої Другого вторгнення, хтось із їхніх підлеглих міг нанести флоту жучар реальну шкоду.

— А коли наше вторгнення досягне їх? Чи зможемо ми знову вдарити по королеві?