— Не надто гарно спав, — відповів Едмундс.
— Ти у тій же сорочці, що й учора.
— Хіба?
— За три місяці ти жодного разу не одягав одну й ту саму сорочку два дні поспіль.
— Не думав, що ти ведеш журнал.
— Либонь-таки посварилися, — із розумінням сказала вона, насолоджуючись небажанням Едмундса далі це обговорювати. — Ніч на дивані, чи не так? Усі ми там були.
— Якщо це стосується і тебе теж, чи можемо ми поговорити про це в іншому місці?
— То в чому справа? Їй не сподобалося, що тобі в напарники дали дівчину?
Бакстер повернулася у кріслі і мерехтливо затріпотіла віями, дивлячись на нього.
— Ні.
— Вона запитала, як пройшов день, а ти зрозумів, що тобі немає чого сказати, що б не стосувалося розчленованих тіл чи згорілого мера?
— Завжди залишається лак для нігтів, — посміхнувся він, помахавши обдертим учорашнім лаком.
Він намагався звести все на жарт, щоб упевнитися, що Бакстер не зможе його розкусити.
— Виходить, ти щось пропустив. День народження? Річницю?
Коли Едмундс не відповів, Бакстер зрозуміла, що натрапила на правильний слід. Вона пильно глянула на нього, терпляче чекаючи відповіді.
— Вечеря з її мамою, — промимрив він.
Бакстер розсміялася.
— Вечеря з мамою? Господи, скажи їй, щоб опанувала себе. Заради Бога, ми ж намагаємося впіймати серійного вбивцю, — вона по-змовницькому нахилилася до нього. — Одного разу я пропустила похорони матері хлопця, з яким зустрічалася, бо переслідувала човен на Темзі!
Вона засміялася ще голосніше, і Едмундс разом із нею. Він почувався винним, що не підтримав Тіа й не пояснив, що вона ще не звикла до вимог його нової посади, проте насолоджувався тим, що розділив проблему зі своїм напарником.
— Відтоді ми більше не бачилися, — продовжила вона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 55. Приємного читання.
TextBook