Розділ «Чотири роки по тому…»

Фінлі помахав Вульфу рукою, щоб привернути його увагу.

— Маєте для нас ім’я?

— Власне кажучи, так. Як ми й домовлялися, надсилаю вам факсом копію сертифікату, проте мені здалося, що варто було повідомити особисто, зважаючи… Що ж, зважаючи на те, що ми знайшли.

— Що саме?

— Віджай Рана народився як Віджай Халід.

— Халід?

— Саме так. Тому ми перевірили і з’ясували, що Наґіб Халід був його єдиним рідним, молодшим братом.

— А щоб тебе!

— Перепрошую?

— Не звертайте уваги. Дякую, — сказав Фінлі й поклав слухавку.

Уже за кілька хвилин Сіммонс призначив ще трьох поліціянтів, щоб ті допомогли Вульфу та Фінлі покопирсатися у таємному минулому Рана. Щоб їх не відволікали в головному офісі та щоб відгородитися від шуму, вони стали до роботи у конференц-залі. У них було ще чотирнадцять із половиною годин, щоб знайти його.

Ще був час.

Едмундс провів ніч на надзвичайно незручному дивані, тому в нього страшенно боліла шия. Він повернувся додому, до колись ще позаміського невеликого двоповерхового будиночка, о 20.10 і побачив свою тещу, яка мила посуд після того, як Тіа приготувала вечерю. Він зовсім забув про домовленість. Жінка привітала його зі звичною теплотою та міцно обняла пухкими руками, а щоб дістати йому до грудей, їй довелося стати навшпиньки. Натомість Тіа зовсім не була такою поблажливою. Відчувши напруження між ними, мати Тіа вибачилася й пішла так швидко, як тільки могла, щоб це було ввічливим.

— Ми домовлялися про це більше двох тижнів тому, — сказала Тіа.

— Я мусив затриматися на роботі. Вибач, що пропустив вечерю.

— Ти мав купити десерт, не забув? Мені довелося ліпити докупи одного з моїх трюфелів.

Раптом йому стало не так шкода, що він пропустив вечерю.

— О ні, — сказав він, переконливо вдаючи розчарування. — Тобі варто було залишити мені трохи.

— Я залишила.

«Прокляття».