— Важко відповісти.
— Спробуйте.
— Я можу лише припускати.
— Тоді припустіть.
— Ні. Вульф точно вважає себе значно розумнішим за усіх нас, включно із вбивцею. Я не бачу, щоб він хотів залишити хоч якийсь слід. Я також зараз не вірю, що вбивця з власної волі дозволить одній із його жертв вижити, пообіцявши світу вбивство. Це його гордість. Він соромитиметься провалу.
— Що означає, що Вульф мав намір убити його першим, — сказала Ваніта.
Бакстер кинула стос паперів у вже й без того розбиту скляну стіну та встала.
— Це абсолютна маячня! Це ми говоримо тут про Вульфа! — вона розвернулася до Фінлі. — Твого друга, пам’ятаєш?
— Поглянь на факти, Емілі, — хворобливо відповів він.
Бакстер розвернулася до Едмундса.
— Ти торочив про крота в команді вже давно, і ця зручна маленька історія просто випадково так ідеально тобі підійшла, хіба не так? Якщо хтось і думає, що він розумніший за всіх інших, то це ти! — вона благально глянула на колег. — Вульфа підставили.
— Може й так, — заспокійливо сказав Сіммонс, — але так чи інакше нам потрібно привезти його.
— Згодна, — сказала Ваніта, піднімаючи слухавку телефону в конференц-залі. — Це заступник комісара Ваніта. Мені потрібно, щоб озброєна група швидкого реагування навідалася додому до детектива Вульфа зараз же.
Бакстер не вірячи власним очам похитала головою. Вона витягла з кишені мобільний. Фінлі спостерігав за нею.
— Емілі, — наполегливо сказав він, і Бакстер неохоче відклала його.
— Майте на увазі, підозрюваний може бути небезпечним, — продовжувала Ваніта по телефону. Правильно: підозрюваний… підтверджую.
… даю повноваження на арешт детектива Вульфа.
Розділ 29
П’ятниця, 11 липня, 2014 [12.52]
Бакстер глянула у дзеркало заднього огляду. Ешлі знервовано сиділа на задньому сидінні, визираючи на вулиці, що тяглися вгору, якими вони надзвичайно повільно кружляли.
Бакстер попросила Фінлі сісти за кермо, і це вочевидь шокувало його більше за все, що він коли-небудь чув того дня, що вже й так був неймовірно жахливим. Він віз їх найабсурднішим шляхом у місті. Бакстер знадобилася вся її витримка, щоб змовчати, коли на тимчасовому світлофорі він дозволив проїхати ще двом авто повз яму, яку викопали у центрі міста.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 166. Приємного читання.