Розділ «Чотири роки по тому…»

Едмундс вийшов із конференц-зали та повернувся з першою з архівних коробок з речовими доказами. Він передав кожному колезі потрібні документи, що стосувалися справи, включно з викривальним аркушем на кришці.

— Ви всі пам’ятаєте, як Вульф відреагував на моє відкриття вчора? — запитав Едмундс. — Що ж, у мене ще шість коробок під моїм столом… нашим столом.

— Це все пояснює, — сказала Бакстер. — Очевидно, Вульф налякав убивцю і тепер він себе захищає.

— Я думав про це, але хіба Вульф розповідав хоч щось із цього будь-кому в цій кімнаті? — запитав Едмундс у присутніх.

Ніхто не відповів.

— Я вважаю, що Вульф хотів помсти, справедливості, називайте це як хочете, задля Анабель Адамс, задля її родини, задля самого себе, — почав Едмундс, усе ще складаючи це докупи, навіть коли говорив. — Він відчував, що ані продажність, ані бездіяльність чи опортунізм не будуть спокутувані, поки він проводив час у психіатричній лікарні, а ще одна молода дівчина лежала мертва.

Згодом, після його відновлення, він почав активно шукати нерозкриті вбивства. Зрештою, нерозкриті вбивства свідчать про вбивцю, якого не впіймали. Він тримав своє розслідування у таємниці, знайшов ці сім старих справ та розкрив особистість убивці. Але замість того, щоб заарештувати його, він використав його, щоб покарати кожного, кого вважав вартим цього.

Винахідливим кроком було додати власне прізвище до списку, повернувши все навколо нього. Вульф знав, що ніхто не запідозрить його, поки його власне життя під загрозою. Я мав на увазі, подумайте про це: якби прізвища Вульфа у списку не було, ми б почали підозрювати його ще від початку.

У кімнаті було тихо, всі обмірковували теорію Едмундса і читали документи, що були перед ними. У скляні двері хтось постукав.

— Не зараз! — усі п’ятеро заволали в унісон на тиху жінку, яка квапливо втекла до свого столу.

— Якщо Вульф встановив особу вбивці, — сказав Сіммонс, ігноруючи погляд Бакстер, — це означає, що відповідь десь усередині цих сімох коробок.

— Мабуть, — кивнув Едмундс.

— Нам слід визнати, що впродовж усього цього часу Вульф постачав убивці інформацію, — сказала Ваніта.

— Це точно чимало пояснило б, — сказав Едмундс. — Мене вже давно непокоїло те, що ми могли втрачати інформацію.

Едмундс глянув на Бакстер задля підтвердження своїх слів. але вона зумисне ігнорувала його. Ваніта зітхнула.

— Тоді ми маємо гарну можливість врятувати Ешлі Локлен, — сказала вона, — оскільки Вульф не буде брати в цьому участі.

Фінлі та Бакстер перезирнулися.

— Я чогось не знаю? — запитала Ваніта.

— Вульф був із нею цього ранку, — байдуже сказала Бакстер. — Складалося враження, наче він провів там ніч.

— Чи є хоч якесь правило, яке не порушив цей чоловік?! — вигукнула Ваніта, звинувачувально глянувши на Сіммонса. — Нам потрібно повідомити місіс Локлен про ситуацію. Детективе Едмундсе, якщо припустити, що ви маєте рацію, ви вірите, що вбивця знає, що за всім стоїть Вульф?