— Я доктор Сім, один із головних АМНР[20] тут, — сказала вона надто швидко, щоб Едмундс хоча б зміг розшифрувати незрозумілий набір літер. Вона переглянула купку паперів, які тримала в руках, і передала щось колезі у віконце. — Ви мали кілька запитань про одного з наших…
Жінка помітила когось, із ким їй терміново потрібно було поговорити.
— Перепрошую.
Вибігши з кабінету до коридору, вона залишила Едмундса стовбичити біля кімнати відпочинку. Як джентльмен, він відчинив двері для старшої жінки, яка тинялася без діла й навіть не подякувала, пройшовши всередину. Більшість людей у кімнаті сиділи навколо телевізора, який волав надзвичайно гучно. Чоловік розгнівано кинув ракетку для настільного тенісу через усю кімнату, а ще один читав біля вікна.
— Детективе! — покликала засапана жінка з коридору.
Едмундс відпустив двері, щоб вони зачинилися, і пішов за лікарем.
— Дорогою до мого кабінету зупинімося біля житлового крила, — сказала вона, — а потім я відкопаю для вас папери Джоеля.
Едмундс зупинився.
— Джоеля?
— Джоель Шепард, — нетерпляче сказала вона, уже потім зрозумівши, що Едмундс навіть не згадував, якого пацієнта хотів з нею обговорити.
— Джоель Шепард? — повторив собі Едмундс.
Він згадав ім’я… одна з архівних справ… одна зі списку Вульфа. Він відклав її, як таку, що не стосувалася розслідування.
— Вибачте, — сказала схвильована жінка, потираючи втомлені очі. — Я припустила, що ви тут через його смерть.
— Ні, ні, — швидко сказав Едмундс. — Я не дуже зрозуміло висловився, адже так? Розкажіть мені про Джоеля Шепарда.
Лікар була надто виснажена, щоб помітити очевидну зміну поглядів Едмундса.
— Джоель був дуже неспокійним молодиком… хоча й милим, загалом.
Едмундс витягнув записник.
— Він страждав від деформальної параної, шизофренічної поведінки та яскравих галюцинацій, — пояснила вона, відмикаючи двері до колишньої кімнати Джоеля. — Але зважаючи на його минуле, нічого з цього не мало б надто дивувати.
— Нагадайте мені, якщо ваша ласка, — сказав Едмундс.
Лікар зітхнула.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 170. Приємного читання.