Розділ «Борва мечів»

— Помиляєтеся, пане Гарлане. — Тиріон не хотів, щоб усе перекинулося на щось бридкіше. Лише не тут, де на них дивляться очі половини панства королівств. — Не кожен король власноруч пошанує скромного підданого трунком зі свого власного келиха. Шкода, що вино так прикро розлилося.

— Воно не розлилося! — заперечив Джофрі; йому забракло тями підхопити гру Тиріона і тим зберегти бодай рештки гідності. — Нічого я вам не подавав!

Раптом коло плеча Джофрі з’явилася королева Маргерія.

— Мій ласкавий королю, — звернулася вона до чоловіка, — ходімо до наших місць. Там чекає новий співець.

— Аларік з Ейзена! — додала пані княгиня Олена Тирел, спираючись на ціпка і навмисне звертаючи на просяклого вином карлика не більше уваги, ніж її онука. — Маю сподівання, що він нарешті заспіває нам «Рине дощ у Кастамирі» — аж годину не співали, я вже й слів забулася!

— Пан Аддам також хоче проказати здравицю, — мовила Маргерія. — Прошу вашу милість до столу.

— Я не маю вина! — оголосив Джофрі. — Як мені пити здравицю, коли нема вина? Ось дядько Біс мені й подасть. Не хоче битися — то служитиме моїм чашником.

— Матиму за честь, ваша милосте.

— Це ніяка не честь! — заверещав Джофрі. — Ану підніміть мою чару з підлоги, негайно!

Тиріон підкорився, та коли сягнув по дужку чари, Джоф хвицьнув її ногою, вибивши назад між його ніг.

— Та піднімайте вже! Ви такі ж незграбні, як і потворні!

Тиріонові довелося полізти під стіл рачки, аби знайти там кляту королівську чару.

— Гаразд, тепер налийте вина!

Тиріон забрав глека в служниці та наповнив чару на три чверті.

— Е ні, на колінах, курдупелю!

Тиріон підняв важку чару, питаючи себе, чи не матиме зараз другу купіль. Але Джофрі одноруч забрав у нього посудину і поставив на стіл.

— Отепер можете встати, дядечку!

Ноги Тиріонові підломилися, коли він намагався підвестися, вино знову трохи не пролилося. Тиріон мусив ухопитися за стільця, щоб випростатися; пан Гарлан підхопив його під руку. Джофрі зареготав, за ним — Серсея, а далі ще й інші. Тиріон не бачив, хто саме, але добре їх чув.

— Ваша милосте, — пролунав бездоганно чемний та холодний голос князя Тайвина. — Привезли пиріг. Ми маємо потребу в вашому мечі.

— Пиріг?! — Джофрі схопив свою королеву за руку. — Ходімо, пані — там наш пиріг!