Розділ «Борва мечів»

— Не дозволю! Ви мені до вподоби таким. Подавайте вино!

Королівська чара стояла на столі, де її залишили раніше; щоб дістатися туди, Тиріон мусив видертися на стілець. Джоф нетерпляче висмикнув посудину з його рук і почав пити довго та жадібно; борлак його сіпався, вино стікало підборіддям.

— Пане мій королю, — мовила Маргерія, — нам варто повернутися до наших крісел. Князь Пряжник бажає проказати здравицю.

— Ой, дивися, дядечко навіть голубиного пирога не їв!

Тримаючи келиха у одній руці, Джоф іншою уп’явся у Тиріонів шмат на тарілці.

— Лихо тому, хто не їсть мого пирога! — вигукнув він, набиваючи рота гостро приправленим м’ясом. — Бачте, яка смакота!

Раптом він закашлявся, випльовуючи пластівці хрусткої скоринки, але зразу вхопив іще жменю.

— Сухуватий, щоправда. Треба добре запивати.

Джоф ковтнув вина і знову закашлявся, тепер відчайдушніше.

— Хочу побачити, кахи, як ви їздите, кахи-кахи, верхи на свині, дядьку. Хочу…

Його слова перервав жорстокий напад кашлю. Маргерія занепокоєно подивилася на короля.

— Ваша милосте?!

— Та це, кахи, пиріг, кахи, пусте… кахи, пиріг.

Джоф ковтнув ще вина — чи принаймні спробував, бо все вино вихлюпнуло назовні, коли напад кашлю зігнув його навпіл. Обличчя короля налилося червоним.

— Я, кахи, не можу, кахи-кахи-кахи…

Весільна чара випала з його рук, темне вино линуло помостом.

— Він задихається! — зойкнула королева Маргерія.

Коло її плеча з’явилася її бабуся.

— Допоможіть бідному хлопчикові! — заверещала Колюча Королева голосом удесятеро могутнішим за її статуру. — Бовдури безголові! Чого ви ґав ловите? Допоможіть королю!

Пан Гарлан відіпхнув Тиріона з дороги та почав гамселити Джофрі по спині. Пан Озмунд Кіптюг розірвав королю комір жупана. З горлянки хлопчака вирвався моторошний писк із хлюпанням — наче хтось намагався всмоктати річку крізь соломину — а тоді він зненацька обірвався, і це було ще лячніше.