Розділ «Борва мечів»

Зрештою він її упіймав — та лише тому, що вона сама дозволила. Коли Шая ковзнула у його обійми, він уже збуряковів лицем і геть засапався, втомившись вибиратися з драконячих черепів. Та все забулося, щойно Тиріон відчув у пітьмі, як її малі груденята притиснулися до його обличчя, як твердий малий сосок легенько мазнув по губах і тому місцю, де колись був ніс. Тиріон стягнув її на підлогу.

— Мій велетню, — видихнула вона, коли він устромився. — Мій велетень прийшов мене рятувати.

Опісля вони лежали, сплівши руки та ноги, між драконячих черепів. Тиріон притулився своєю головою до її, вдихаючи тонкі та чисті пахощі її волосся.

— Треба повертатися, — мовив він з неохотою. — Напевне, скоро світанок. Санса прокинеться.

— То давай їй сон-вино, — відповіла Шая. — Пані Танда дає його Лолисі. Хай вип’є кухлика перед сном, і ти зможеш гойдати мене просто у її ліжку, а вона і не почує.

Шая захихотіла.

— Треба якось уночі так і зробити. Чи мосьпанові до вподоби? — Її рука знайшла його плече і почала розминати м’язи. — В тебе шия твердіша за камінь. Що тебе так турбує?

Тиріон не бачив перед очима навіть власних пальців, але заходився рахувати, загинаючи їх.

— Моя дружина. Моя сестра. Мій небіж. Мій батько. Тирели. — Тепер довелося задіяти другу руку. — Варис. Пицель. Мізинець. Червоний Гаспид Дорну.

Лишився останній палець.

— Обличчя, що дивиться на мене з води, коли я вмиваюся.

Шая поцілувала його скаліченого носа.

— Це відважне обличчя. Добре та чесне. Шкода, що я його зараз не бачу.

У голосі її бриніла уся чарівна невинність світу. «Невинність?! Йолопе, вона шльондра. Про чоловіків вона знає лише те, що теліпається між їхніх ніг. Дурень ти безголовий.»

— А я ладен його ніколи не бачити, та де ж пак. — Тиріон випростався і сів. — У нас обох попереду довгий день. Дарма ти загасила ту свічку. Як ми маємо шукати одяг?

У відповідь вона засміялася.

— То може, підемо до покоїв голяка?

«Якщо нас побачать голяка, висіти тобі на шибениці з волі пана батечка.» Винайнявши Шаю Сансі за покоївку, Тиріон отримав привід балакати з нею, не боячись людського ока. Та щодо безпечності її становища себе не дурив. Адже Варис попереджав…

— Я вигадав для Шаї цілу історію її життя, але ж іще тоді, коли мав дурити лише Лолису і пані Танду. Ваша сестра значно підозріливіша. Якщо вона запитає, що мені відомо про вашу панну…

— То ви розкажете якусь спритну побрехеньку.