Розділ «Борва мечів»

— Саме цю кирею мала на собі я, коли Роберт брав мене за свою королеву. Саме цю кирею вдягла моя матінка, пані Джоана, до весілля з моїм шановним паном батьком.

Сансі здалося, що кирея трохи занадто побита часом — але ж і років їй, напевне, минуло чимало.

Настав час подарунків. У Обширі був звичай дарувати подарунки нареченому і нареченій на ранок їхнього весілля — назавтра вони прийматимуть дарунки вже як чоловік і дружина, та цього дня приношення призначалися ще двом окремим особам.

Від Джалабара Ксого Джофрі отримав у дарунок великого лука з золотодерева і сагайдак довгих стріл з черленим та зеленим пір’ям; од пані Танди — пару м’яких та гнучких вершницьких чобіт; од пана Кевана — турнірне сідло з пречудово вичиненої черленої шкіри; від дорнійського князя Оберина — застібку червоного золота у подобі скорпіона; від пана Аддама Марбранда — срібні остроги; від князя Матіса Рябина — червоне шовкове шатро для турнірів. Князь Пакстер Рожвин виніс гарно зроблену дерев’яну подобу бойової галери на дві сотні весел, яку саме будували на острові Вертоград.

— З ласки вашої милості галеру назвуть «Звитяга короля Джофрі», — мовив князь.

Джофрі відповів, що його милість почувається вшанованим, і додав:

— Вона стане моїм значковим кораблем, коли я вирушу на Дракон-Камінь убивати дядька-зрадника Станіса.

«Сьогодні він грає ласкавого короля.» Санса знала, що коли Джофрі вважав за потрібне, то умів поводитися ґречно і розважливо. Та схоже, він дедалі рідше вважав це за потрібне. Уся його чемність раптом десь поділася, коли Тиріон віддав йому їхнього подарунка: величезну стару книжку під назвою «Житія чотирьох королів», переплетену в сап’ян, з розкішними малюнками. Король погортав сторінки зі знудженою пикою і спитав:

— Що це таке, дядьку?

«Книжка.» Сансі стало цікаво, чи не ворушить Джофрі своїми товстими губами-хробаками, коли намагається читати.

— Писана великим маестром Каефом історія царювань Даерона Юного Дракона, Баелора Блаженного, Аегона Негідного і Даерона Ласкавого, — відповів її коротун-чоловік.

— Таку книгу, ваша милосте, має прочитати кожен король, — додав пан Кеван.

— Мій батько часу на книжки не гаяв. — Джофрі штовхнув товсту книгу через стіл. — Якби ви, дядьку Бісе, менше читали ночами, ваша пані Санса могла б уже мати дитину в череві.

Король зареготав зі свого жарту… а коли сміється король, двір сміється разом із ним.

— Та не сумуй, Сансо! Коли королева Маргерія вже носитиме дитя, тоді я відвідаю і твою опочивальню. Треба ж показати моєму дядечку-коротуну, як це робиться!

Санса зашарілася і зиркнула на Тиріона у замішанні, боячись, що його відповідь спричинить таку ж бридку сварку, як попередня, про постілювання, на їхньому власному весіллі. Та карлик просто ковтнув вина, а разом із ним — і всі можливі відповіді.

Князь Мейс Тирел виніс наперед власний дарунок: велетенську золоту чару заввишки у три стопи з двома розкішно оздобленими вигнутими дужками і сімома гранями, блискучими від коштовного каміння.

— Сім граней позначають сім країв-королівств у Семицарстві вашої милості, — пояснив батько нареченої та показав, що на кожній грані викладено знак одного з великих домів: рубінового лева, смарагдову троянду, оніксового оленя, срібного пструга, сокола блакитного жаду, опалове сонце та перлового лютововка.

— Чарочка пречудова, — мовив Джофрі, — але доведеться збити звідси вовка і приладнати замість нього каракатицю.

Санса прикинулася, що не почула.