Розділ «Борва мечів»

— Присутність великого князя Оберина у столиці нам не на користь. Його брат — людина підступна і хитромудра, але обачлива, поміркована, некваплива, часом аж занадто. Великий князь Доран зважує наслідки кожного слова і кожного кроку. А Оберин усе життя був божевільний на всю голову.

— Чи правда, що він намагався збунтувати Дорн за Візериса?

— Ніхто про те не згадує, але це правда. Ой, пополітали тоді круки, попоїздили гінці з таємними листами… я навіть не знав, що вони там писали одне одному. Джон Арин сам поїхав морем до Сонцеспису, щоб повернути кістки князя Левина, всівся за стіл з великим князем Дораном і скінчив усі балачки про війну. Роберт по тому в Дорні не з’являвся, а Оберин рідко його залишав.

— Але зараз він тут, і на хвості в нього — половина дорнійського панства. Нетерпіння князя зростає з кожним днем, — мовив Тиріон. — Може, варто показати йому кілька бурдеїв Король-Берега, щоб трохи відволікти? Адже для кожної справи існує своє приладдя. Моє приладдя — до ваших послуг, пане батьку. Хай ніхто не каже, що сурми покликали мене на битву за дім Ланістер, а я не відгукнувся.

Князь Тайвин стиснув вуста.

— Дотепно. Чи не пошити тобі пістрявеньке вбрання та невеличку шапчину з дзвониками на ній?

— А в цьому вбранні мені можна буде казати все, що я схочу, про їхню милість короля Джофрі?

Князь Тайвин знову всівся і відказав:

— Замолоду я мусив терпіти дурні вихватки свого батька. Твоїх я не терпітиму. Годі.

— Гаразд, більше не буду. Ви ж так чемно просите, як тут відмовиш. На жаль, Червоний Гаспид не буде такий чемний… і не вдовольниться самою лише головою пана Грегора.

— Ось і причина не давати йому її.

— Не давати?! — Тиріон був уражений. — Але ж ми начебто погодилися, що у лісі повно інших звірів!

— Гірших звірів. — Пальці князя Тайвина переплелися під його підборіддям. — Пан Грегор добре нам послужив. Жоден інший лицар у державі не наганяє такого страху на наших ворогів.

— Але Оберин точно знає, що саме Грегор…

— Нічого він не знає. Він чув якісь побрехеньки: плітки зі стайні, теревені з кухні. Але доказів не має ані крихти, а пан Грегор авжеж не збирається зізнаватися сам. І поки дорнійці знаходяться у Король-Березі, я триматиму їх якнайдалі від нього.

— Але ж Оберин завимагає правосуду, по який приїхав.

— Я йому скажу, що Елію з дітьми убив пан Аморі Лорх, — холодно відповів князь Тайвин. — І ти скажеш те саме, якщо він спитає.

— Пан Аморі Лорх мертвий, — буркнув Тиріон.

— Саме так. Варго Хап наказав кинути його до ведмедя по тому, як захопив Гаренгол. Смерть од ведмежих лап та зубів достатньо бридка, щоб задовольнити навіть Оберина Мартела.

— Може, ви і звете це правосудом…