Розділ «Борва мечів»

— Жодному дарункові не зрадів би так, як цьому.

Едмур слухав і супив брови.

— Кажете, ви нападете на залізняків ззаду? Перепрошую, пане королю, та як ви зібралися обійти їх з півночі?

— Перешийком прокладені шляхи, яких нема на мапі, дядечку. Шляхи, відомі лише болотникам — вузькі стежки між трясовинами, проходи водою в очереті, які долаються човнами. — Робб обернувся до двох своїх послів. — Скажіть Гороланові Троску, що він має надіслати до мене поводирів за два дні по тому, як я вирушу загатою. До серединного відділу, над яким майорітиме мій власний прапор. З Близнюків військо виступить трьома відділами, та лише два з них досягнуть Калин-Копу. Мій власний відділ розчиниться у Перешийку і збереться знову на Лихоманці. Якщо не баритися після дядькового весілля, то до кінця року ми прибудемо саме туди, куди треба. У перший день нового століття ми нападемо на Калин-Коп з трьох боків, і тоді залізняки знатимуть: скільки не пий, не радій, а як прийде похмілля, то гупне просто по голові.

— Добрячий задум! — схвалив Великоджон. — Мені до смаку.

Галбарт Гловер задумливо потер вуста.

— Проте не без вад. Якщо болотники зрадять наші сподівання…

— Тоді нам не стане гірше, ніж зараз. Але вони не зрадять. Пан батько знали, чого вартий Горолан Троск. — Робб розкотив сувій мапи і лише тоді зиркнув на Кетлін. — Матінко!

Вона відчула напругу і здригнулася.

— У твоєму задумі є якесь місце для мене?

— Ваше місце — у безпеці далі від війни. Наша путь Перешийком буде небезпечна, а на півночі в кінці її чекають самі лише битви. Князь Малістер зі своєї ласки запрошує вас оселитися у Морестражі до кінця війни. Ручуся, там вам буде зручно.

«Невже це моя кара за те, що перечила йому про Джона Сніговія? Чи за те, що я жінка, або й гірше — матір?» Не відразу вона усвідомила, що всі навколо дивляться на неї. Вони вже знали, зрозуміла Кетлін. І не мала б дивуватися: звільнивши Крулеріза, вона не нажила собі друзів, а від Великоджона часто чула, що жінці на війні не місце.

Напевне, на її обличчі блиснув такий гнів, що Галбарт Гловер поспішив утрутитися, поки вона нічого не сказала.

— Ласкава пані, його милість каже мудро. Вам краще з нами не їхати.

— Ваша присутність у Морестражі, пані Кетлін, осяє його світлом, — чемно вклонився князь Язон Малістер.

— Я сидітиму там у вас бранкою! — заперечила вона.

— Ні, почесною гостею! — наполягав князь Язон.

Кетлін обернулася до сина.

— Не хочу образити князя Язона, — мовила вона сухо і суворо, — та якщо я тобі далі не потрібна, то краще повернуся до Водоплину.

— Я залишив у Водоплині дружину і хочу, щоб моя мати знаходилася деінде. Якщо скласти усі свої скарби до однієї скрині, злодіям легше буде їх вкрасти. Тому після весілля ви, з моєї королівської волі та наказу, поїдете до Морестражу.