Розділ «Борва мечів»

Посеред трясовин Відьминої Багви їх нарешті здибав князь Язон Малістер. Лишалася ще година дня до вечора, коли він наблизився зі своєю батовою. Робб наказав негайно зупинитися і поставити табір. Пан Райнальд Вестерлін з’явився проводити Кетлін до королівського шатра. Сина вона побачила коло жарівниці на ослоні; на колінах у нього лежала мапа, коло ніг дрімав Сірий Вітер. З Роббом у шатрі знаходилися Великоджон, Галбарт Гловер, Маега Мормонт, Едмур і чоловік, якого Кетлін не знала — тілистий, лисуватий, з біготливим та улесливим поглядом. «Оцей — не пан і не вельможа» — миттю зрозуміла вона. — «Ба навіть не воїн.»

Язон Малістер підвівся, щоб віддати Кетлін своє місце. У його волоссі біла барва вже перемагала брунатну, але князь Морестражу лишався сильним і вродливим чоловіком: високим, худорлявим, з чисто голеним, наче різьбленим з каменю обличчям, гострими вилицями та безстрашними сіро-блакитними очима.

— Пані Старк! Щастя вас бачити, як завжди. А я приніс добру звістку!

— Якби ж нам зараз більше таких, пане князю. — Кетлін сіла, чуючи набридливий стукіт дощу на полотні над головою.

Робб почекав, поки пан Райнальд завісить вхід до шатра запоною.

— Боги почули наші молитви, яснії панове. Князь Язон привів до нас капітана корабля «Міраам», купця зі Старограду. Розкажіть-но, капітане, усім присутнім те саме, що розповіли мені.

— Так-так, ваша милосте. — Жегляр занепокоєно облизнув губи. — Перед Морестражем я востаннє заходив до Княж-Пристані, що на Пайку. Залізняки, вражого батька діти, протримали мене там аж півроку. З наказу, мовляв, короля Балона. А потім, теє, туди-сюди, коротше кажучи… помер він.

— Балон Грейджой?! — Серце Кетлін завмерло на мить. — Ви кажете, що Балон Грейджой мертвий?

Опасистий капітан кивнув.

— Замок Пайк, він же, знаєте, стоїть де на головному острові, а де — на скелях та острівцях. Там іще містків усюди навішано, бачили колись таке? Чув я у Княж-Пристані… як дмухнув із заходу вітер, як заходився грім з дощем, чисто тобі пекло… а старому королю Балону чогось заманулося піти гуляти одним із тих містків. Тут його вітер ухопив, та й подер той місток на шматки. За два дні вимило короля на берег побитого і погризеного. Кажуть, краби навіть очі виїли, перепрошую ясне панство.

Великоджон зареготав.

— Певно, то королівські краби! Королем-бо не кожному щастить поласувати!

Капітан схилив голову.

— Таки-так. Але ж то ще не все! — І по-змовницькому нахилився уперед. — Його брат повернувся.

— Віктаріон?! — неабияк здивувався Галбарт Гловер.

— Де ж пак — Еурон! Вороняче Око, ось як його кличуть. Гіршого пірата на всіх морях не бачили. Кілька років його десь носило, а тут, щойно князь Балон до свого мокрого бога приставився, то зразу ласкаво просимо — входить просто до Княж-Пристані на своїй «Тиші». Чорні вітрила, червоний короб, жеглярі усі до одного німі. Кажуть, плавав аж до Асшаю і назад. Та дідько його зна, де він плавав — головне, що повернувся, нагодився просто до замку і сів дупою на Морекамінний Престол. А князя Ботлика потопив у діжці морської води за те, що той слово проти сказав. Отоді побіг я на «Міраам», хутко вибрав котву — тікати, думаю, треба, бо потім і кісток не зберу. От і утік, і сиджу перед вами тутечки, ласкаві панове.

— Капітане, — мовив Робб, коли той скінчив, — прийміть мою подяку, а з нею і належну нагороду. Князь Язон відвезе вас до вашого корабля, коли ми скінчимо. А зараз прошу зачекати надворі.

— Певно, що так, ваша милосте. Зачекаю, чого ж ні.

Щойно капітан вийшов з королівського шатра, як Великоджон щосили зареготав, але Робб угамував його одним поглядом.

— Еурон Грейджой на королівському престолі — куди вже гірше, якщо правдива навіть половина з того, що про нього розповідав Теон. Адже Теон — законний спадкоємець, якщо він живий… але Залізний Флот очолює Віктаріон. Не вірю, що Віктаріон Грейджой сидітиме у Калин-Копі, поки Еурон Вороняче Око сидить на Морекамінному Престолі. Він муситиме повернутися на острови.