Розділ «Борва мечів»

— Брешеш! — мовив Гендрі.

— Ти ба, який язикатий малий! Але чому це ти їм віриш, а мені не віриш? Чи то обличчя в мене якесь не таке, га? — Клеган зиркнув на Ар’ю. — А її, Дондаріоне, ти теж у лицарі висвятиш? Чому б ні? Не бачив ще світ восьмирічної лицарки — то побачить!

— Мені дванадцять! — уголос збрехала Ар’я. — Захочу, то й буду лицарем! І тебе уб’ю, лишень ножа свого в Лима заберу!

Від згадки про відібраний ніж вона і досі сердилася на здорованя.

— То жалійся своєму Лимові, не мені. А краще підібгай хвоста і тікай. Тобі не казали, що хорти роблять вовкам?

— Наступного разу я тебе вб’ю. І брата твого теж!

— Е ні! — Його чорні очі звузилися. — Оцього мені не смій.

Він обернувся до князя Беріка.

— А ти ще мого коня зроби лицарем. Він ніколи не сере посеред панських палат. І своїх копитами не хвицяє… ну майже. Як на мене, давно заслужив, щоб його висвятили. Хіба що ти надумався і його вкрасти — тоді, мабуть, не висвятиш.

— Краще сідай на свого коня і забирайся звідси, — грізно пробурчав Лим.

— Я піду, як віддадуть моє золото. Ваш власний бог сказав, що я невинний…

— Господь Світла подарував тобі життя! — заперечив Торос Мирійський. — Але не проголошував відродженим Баелором Блаженним.

Червоний жрець оголив меча. Ар’я побачила, що Джак і Меріт зробили те саме. Князь Берік досі тримав у руці того меча, яким висвятив Гендрі. «Може, хоч цього разу його нарешті вб’ють.»

Вуста Хорта знову смикнулися.

— Та ви — звичайнісінькі злодюги!

У відповідь на нього визвірився Лим.

— Твої друзяки-леви приходять до якогось села, забирають усі харчі та срібло, а тоді кажуть, що вони — заготівельники хуражу для війська. Вовки теж таке роблять. То чому нам не можна? Тебе ніхто не грабував, собако. Твоє золото заготували для нашого війська!

Сандор Клеган роздивився уважно кожне обличчя, наче намагався усіх міцно запам’ятати. Потім вийшов у темряву під дощ, звідки прийшов, не сказавши ані слова. Розбійники почекали, дивуючись, але нічого не відбувалося.

— Подивлюся, що він зробив нашим вартовим. — Гарвін сторожко визирнув крізь двері, перш ніж вийти — перевіряв, чи не ховається Хорт надворі, чекаючи на здобич.

— Відки той сучий син узяв стільки золота? — запитав Лим Лимонний Сіряк, аби не мовчати, надувшись.