Розділ «Борва мечів»

Тиріонові почуте геть не сподобалося.

— Воєводу Варти обирають чорні братчики, і лише вони, — нагадав він. — Вельмишановний пан Слинт — новачок на Стіні. Я знаю, бо я сам його туди загнав. Чому його мають обрати через голови доброї десятки старших та досвідченіших братів?

— Тому що, — відповів батько, і щось у його голосі примусило Тиріона відчути себе малим і слабким на розум, — варто їм вибрати не того, кого скажуть, і Стіна розтане, перш ніж побачить бодай ще одну нову людину.

«Вельми переконливо.» Тиріон хитнувся наперед.

— Але Янос Слинт, пане батьку — негодящий очільник для Варти. Краще підтримати воєводу Тіньової Вежі. Або Східної-Варти-біля-Моря.

— У Тіньовій Вежі порядкує один із Малістерів — роду, який править на Морестражі. А Східну Варту очолює залізняк.

Те, що князь Тайвин не доказав словами, виразно малювалося у його голосі: жоден з двох для його задумів не годився.

— Але ж Янос Слинт — син різника, — нагадав Тиріон батькові через силу. — Ви ж самі казали…

— Я пам’ятаю, що я казав. Але замок Чорний — не Гаренгол, а Нічна Варта — не королівська рада. До кожної роботи є своє приладдя. Для кожного приладдя знайдеться своя робота.

Тиріон спалахнув раптовим гнівом.

— Ваш дорогенький пан Слинт — то лише брязкотлива порожня броня, що продається кожному, хто дасть більше грошей!

— Власне, саме цим він для нас і корисний. Адже хто в змозі дати більше грошей, ніж ми? — Тайвин обернувся до Пицеля. — Вишліть крука. Напишіть, що король Джофрі надзвичайно засмучений з загибелі князя-воєводи Мормонта. Проте, на жаль, зараз він не може відпустити від себе жодного вояка, бо у полі лишається ще занадто багато бунтівників і узурпаторів. Припустіть, що стан справ може змінитися, коли зміцніє влада престолу… але за умови, що король матиме підстави довіряти старшині Варти. Наостанок попрохайте Марша переказати найщиріші й найтепліші вітання від його милості вірному другові та слузі престолу, князеві Яносу Слинту.

— Так-так, мосьпане, — Пицель знову затрусив змарнілою головою. — Напишу все, як наказують пан Правиця. З величезним задоволенням.

«Було не бороду йому вкоротити, а голову» — міркував Тиріон. — «А Слинта пустити риб годувати разом із його друзякою Алларом Димом.»

Ну хоча б зі Срібноязиким він уникнув тієї самої дурної помилки. «Ось бачиш, батьку?» — ладен був заволати Тиріон. — «Бачиш, як швидко я навчаюся твоєї науки?»

Семвел II

Нагорі, на спальному поді, верещала на весь голос жінка, що народжувала дитину. А унизу коло вогню помирав чоловік. Семвел Тарлі не міг сказати, хто з них лякає його більше.

На бідного Банена накидали купу хутра, розпалили високу ватру, та він усе торочив:

— Холодно… благаю… мені холодно.

Сем намагався годувати його юшкою з цибулі, та Банен уже й ковтати не міг. Юшка, яку Сем терпляче підносив йому до рота ложкою, спливала з вуст і текла донизу підборіддям, не потрапляючи до шлунку.