Розділ «Борва мечів»

— Щастя, що ти знаєш. Тепер, можливо, тобі час уже спізнати жінку, яка щоночі поділяє з тобою ці меблі.

«Жінку? Тобто оту малу дівчинку?»

— То це вам павук нашепотів, чи я мушу дякувати моїй милій сестрі?

«В самої Серсеї під ковдрами робиться таке, що я сподівався — вона матиме совість хоч сюди носа не пхати. Та де ж пак.»

— А скажіть-но мені, з якого дива усі Сансини покоївки раніше служили в Серсеї? Мені вже в печінках сидить, що її шпигунки нишпорять у моїх власних покоях.

— Якщо тобі не до вподоби служниці твоєї дружини, вижени їх геть і набери тих, яких хочеш. Це твоє право як чоловіка. Мене турбує не те, хто услуговує їй в опочивальні, а те, що в тій опочивальні коїться уночі. Або не коїться. Твоя, гм… сором’язливість мене дивує. Здається, вграти хвойду для тебе ніколи не становило труднощів. Невже панна Старк тілесно збудована якось інакше?

— Чи не байдуже вам, куди я встромляю прутня? — зухвало запитав Тиріон. — Санса ще замолода для мене.

— Вже не замолода, щоб стати княгинею на Зимосічі після смерті свого брата. Зірви їй вінця цноти, і підберешся на крок ближче до влади над північчю. Заплідни її дитиною, і здобич майже твоя. Невже я мушу нагадувати, що не здійснений на ложі шлюб можна скасувати?

— Так, його може скасувати верховний септон або собор Святої Віри. А наш нинішній верховний септон — ярмарковий тюлень, що гарненько гавкає і ловить рибку, коли накажуть. Радше мій шлюб скасує Місячок, ніж він.

— Може, я мав би одружити Сансу Старк з Місячком? Той хоч знав би, що з нею робити.

Тиріон вчепився пальцями у поручні крісла.

— Я вже досить наслухався про цноту моєї дружини. Та коли вже мова зайшла про шлюби, чом би не згадати радісну подію, яка чекає на мою сестру? Щось я давно про неї нічого не чув. А пригадую, що…

Але князь Тайвин різко обірвав його:

— Мейс Тирел мені відмовив. Він не хоче брати Серсею за свого спадкоємця Віласа.

«Дав одкоша нашій любій Серсеї?!» Тиріон аж повеселів.

— Коли я вперше заговорив до нього про цей шлюб, князь Тирел поставився схвально, — пояснив батько. — Та вже наступного дня роздумався. Певно, завдяки тій паскудній бабі, що крутить своїм сином, як хоче. Варис стверджує, що чув від неї на власні вуха: твоя сестра, бач, надто стара і потягана для її безцінного онучка, що скаче на одній ніжці.

— О-о-о, Серсея мала бути у захваті! — зареготав Тиріон.

Князь Тайвин кинув на нього крижаний погляд.

— Вона нічого не знає. І не дізнається. Краще для нас усіх — вважати, що тієї розмови взагалі не було. Запам’ятай, Тиріоне — про цей шлюб ніколи не йшлося.

— Який шлюб? — прикинувся овечкою Тиріон, а собі подумав, що князь Тирел неодмінно пошкодує про свою відмову.