Розділ «Борва мечів»

— Король-Берег із вашим батечком дуже далеко. Князь Тайвин може нас незлюбити, бо ми віддали Гаренгол князеві Болтону.

«А цей розумніший, ніж виглядає.» Хайме вже не міг дочекатися, коли поганця повісять із повними кишенями золота.

— Батька лишіть на мене. Я вам усім здобуду королівське пробачення за скоєні злочини. А вам особисто — лицарське звання.

— Зацний лицар пан Урзвик, — вимовив, смакуючи, найманець. — Ой, як пишалася б моя дорогенька дружина, якби це почула. І якби я не вбив її ще багато років тому.

Він нещиро зітхнув і спитав:

— А що станеться з паном Варго?

— Чи не проспівати вам кілька рядків з «Рине дощ у Кастамирі»? Аби цап не буцався, йому відбивають роги. Мій панотець радо це зробить.

— Цікаво, як саме? Невже ваш батечко має такі довгі руки, що дістане нас аж за мурами Гаренголу?

— Якщо доведеться, то й за коси повисмикує.

Велетенська дурна примха короля Гарена вже не вперше падала під ударами ворогів. І треба гадати, не востаннє.

— Невже ви здуру намріяли собі, ніби цап здолає лева у цій війні?

Урзвик неквапом нахилився уперед і загилив йому недбалого ляпаса. Відверта і побіжна зухвалість його вчинку вдарила Хайме сильніше, ніж долоня. «Він мене зовсім не боїться» — усвідомив лицар з холодком уздовж хребта.

— Годі! Наслухався я тебе, Крулерізе. Нема дурних — вірити обіцянкам-цяцянкам брехуна і кривоприсяжця.

Він вдарив коня п’ятами і хутко полинув уперед.

«Аерис» — подумав Хайме, і йому стало гидко. — «Усе завжди звертає на Аериса.» Він хитався у лад рухові коня і мріяв про меча. «Краще — два мечі. Один мені, другий дівчиськові. Загинути загинемо, але й половину їх заберемо до пекла.»

— Навіщо ви сказали, що Тарф — Сафіровий острів? — зашепотіла Брієнна, коли Урзвик вже не міг чути. — Він тепер думатиме, що мій батько має повно коштовного каміння.

— Моліться, щоб він так і думав.

— Ви, Крулерізе, вже геть забрехалися! Тарф кличуть Сафіровим островом за блакить навколишнього моря.

— Гукайте гучніше, ягідко, бо Урзвик вас, здається, не почув. Що скоріше вони зрозуміють, як мало з вас зиску, то скоріше почнуть ґвалтувати. На вас залізе по черзі кожна з отих почвар. Та власне, що вам із того? Заплющте очі, розсуньте ноги і уявляйте, що усі вони — Ренлі Баратеон.

Нарешті хоч на якийсь час вона стулила рота.