Коли час лише починався

на його вказівний палець, відшукав потрібні і натиснув на них в потрібній послідовності.

Внизу, на рівнині, з свого гаю з’явилася тупоноса морда Сема.

Карпентер зосередився і почав в думках передавати по телепатичному каналу, який

тепер з'єднав його мозок з нервовим центром Сема: - Семе, прибери рогогармати і ввімкни

захисне поле навколо ковпака кабіни. Сем виконав наказ. - Тепер відступи назад, розбіжися

як слід, уприся в посадочну стійку праворуч від тебе і вибий її.А потім тікай з усіх сил!

Сем виповз з гая, розвернувся і риссю пробіг сотню метрів по рівнині. Потім він знову

розвернувся, готуючись до майбутньої атаки, і поволі рушив вперед, а потім перемкнувся на

другу передачу. Його тупіт перетворився на громове гуркотіння, яке проникло крізь

перегородки в радіорубку. Холмер, який нарешті вставив у вуха сережки, здригнувся і

зробив крок до ілюмінатора. До цього часу Сем вже мчав до корабля, як таран. Не потрібно

було мати семи п'ядей в голові, щоб зрозуміти, що відбудеться далі. Холмер мав не менше

семи п'ядей. Але іноді зайвий розум не менш небезпечний, ніж недоумкуватість. Так було і

цього разу. Забувши про Карпентера, марсіанин повернув важіль праворуч від ілюмінатора.

Товсте захищене від ударів скло зсунулося убік, в стіну. Марсіанин висунувся назовні і

спрямував свій розпилювач вниз. У ту ж мить Сам врізався в посадочну стійку, і Холмер

кулею вилетів в розкритий ілюмінатор.Діти вже вчепилися в колону. Зробивши

відчайдушний стрибок, Карпентер приєднався до них.

- Тримайтеся, хлоп'ята!- крикнув він і повис на колоні. Спочатку корабель хилився

поволі, потім почав падати все швидше. У такі моменти лісоруби зазвичай кричать: "Пішов!"