Коли час лише починався

зруш Карпентер з місця хоч на півкроку, і з ним відбудеться те ж саме, що і з рушницею.

Втім, людина зглянулася до того, що повідомила йому: - Якщо рушиш - розпилю.

- Ні, Холмере!- закричала Марсі.- Не смій його чіпати! Він просто допоміг нам, тому

що йому стало нас шкода! - Чекай, крихітко, ти ж неначе говорила, що їх тільки троє? -

сказав Карпентер, не зводячи очей з Холмера. - Їх насправді троє, містере Карпентер. Чесне

слово! Напевно, третій птеранодон був безпілотний. Вони нас перехитрували!

Холмер мав би посміхнутися, але він не посміхнувся. Він заговорив, і в його голосі

мало б прозвучати задоволення, але і цього не було. - Ми так і думали, приятелю, - ти з

майбутнього, - сказав він.- Ми тут влаштувалися досить давно і знали, що ти не можеш бути

з сьогодення. А раз так, неважко було зміркувати, що коли цей твій танк вчора зник, ти

14

стрибнув в часі або вперед, або назад, і два проти одного, що назад. Ми вирішили ризикнути,

припустили, що ти виконаєш те ж саме ще раз, якщо тебе притиснути до стіни, і влаштували

для тебе невеличку пастку. Ми розсудили, що у тебе вистачить розуму в неї потрапити. І

вірно - вистачило. Я не розпилюю тебе прямо зараз же тільки тому, що ще не повернулися

Роул і Фрітад. Я хочу, щоб вони спочатку на тебе помилувалися. А потім я тебе розпилю,

будь упевнений. І цих обох - теж. Нам вони більше не потрібні.

У Карпентера мурахи побігли по спині. У цих виключно логічних міркуваннях було

дуже багато від найзвичайнісінької мстивості. Можливо, птеранодони мало не з самого

початку намагалися здійснити "розпилення" Марсі, Скіпа, Сема і його самого, і коли б не