Коли час лише починався

рівнину, немов якийсь позаземний хмарочос. У ту ж мить з його верхньої частини вилетіли

три веселкових промені. "ПФФФТ! ПФФФТ! ПФФФТ!" І всі три птеранодона зникли.

Хмарочос незграбно приземлився, відкрив люки розміром з парадний під'їзд і викинув

трап шириною з тротуар П'ятої авеню. З люка по трапу рушила Підмога. Карпентер поглянув

в інший бік і побачив, що Сем знову з'явився на тому самому місці, де зник. Ковпак

відкинувся, і з кабіни з’явилися Марсі і Скіп в клубах голубуватого диму.

Карпентер зрозумів, що відбулося, і в думках назавжди розпрощався з двадцять другим

століттям.

Діти підбігли до нього в той момент, коли командувач Підмогою виступив перед

фронтом свого війська. Воно складалося з шести здоровенних марсіан в пурпурних тогах, з

суворими обличчями і розпилювачами в руках. Командир був ще здоровеннішим, в ще більш

пурпурній тозі, з ще суворішим обличчям, а в руці у нього було щось на зразок чарівної

палички, які бувають лише у фей. Він окинув Карпентера недобрим поглядом, потім таким

16

же недобрим поглядом окинув обох дітей. Діти допомогли Карпентеру звестися на ноги. Не

те щоб він фізично потребував допомоги - просто він був приголомшений стрімкою зміною

подій і трохи розгубився. Марсі плакала. - Ми не навмисне зламали Сема, містере Карпентер,

- ковтаючи слова від хвилювання, говорила вона.- Але, щоб врятувати вам життя,

залишалося тільки одне - стрибнути назад на чотири дні, дві години, шістнадцять хвилин і

три і три чверті секунди, пробратися на борт корабля викрадачів і дати радіограму Космічній