Коли час лише починався

визначив, що то анатозавр. На галявині вони зустріли і до напівсмерті перелякали

струтиомімуса, чимось схожого на страуса. Анкілозавр із спиною, утиканою шпильками,

сердито втупився на них з очеретів, але розсудливо вирішив не ставати Сему упоперек

дороги. Поглянувши вгору, Карпентер вперше побачив на вершині дерева археоптерикса. А

піднявши очі ще вище, він помітив, кружляючих в небі птеранодонів.

Він сподівався, що під прикриттям лісу зможе від них сховатися, і з цією метою вів

Сема зигзагами. Проте вони, очевидно, були оснащені детекторами маси - слід було вигадати

щось хитріше. Можна було спробувати збити їх загороджувальним вогнем паралізуючих

зарядів з рогогармати, але сподівання на успіх невеликі, та і взагалі він тут же відмовився від

цієї ідеї. Звичайно, викрадачі цілком заслуговують на смерть, але не йому їх судити. Він

розправиться з ними, якщо іншого виходу не буде, але не стане це робити до тих пір, поки

6

можна знайти інший вихід.

Він повернувся до дітей і побачив, що вони втратили всякий інтерес до їжі і з

побоюванням поглядають вгору. Перехопивши їх погляди, він підморгнув.

- Мені здається, саме час від них ушитися, як ви вважаєте? - Але як, містере Карпентер?

- запитав Скіп. - Вони запеленгували нас своїми детекторами. Щастя ще, що це прості

марсіани і у них немає найголовнішої марсіанської зброї. Правда, у них є розпилювачі - це

теж щось подібне до веселкометів, але, якби у них були з собою справжні веселкомети, ми б

уже отримали на горіхи.