Коли час лише починався

місце, ні слова не сказала йому про діточок, але це ще нічого не означало. Часоскопи

показують тільки найзагальніші контури місцевості - з їх допомогою можна ще побачити

середньої величини пагорб, але жодних дрібних подробиць не розгледіти. Стегозавр

легенько штовхнув стовбур гінкго своєю пагорбоподібною задньою частиною. Дерево різко

хитнулось і двоє дітей, які сиділи на гілці, ледь не звалилися прямо на зубчастий гребінь на

спині чудовиська. Обліччя у них булі такі ж білі, як ланцюжок круч, які виднілися вдалині, за

1

розкиданими там і тут, доісторичною рівниною, магноліями, дубами, вербовими гаями,

лаврами і пальмами.

Карпентер випрямився у своєму сидінні. - Вперед, Семе, - мовив він трицератанку.-

Давай йому покажемо!

Покинувши кілька годин тому точку входу, він досі рухався неспішно, на першій

передачі, щоб не проминути жодних ознак, що могли б вказати на орієнтири загадкової

знахідки. З незрозумілим анахронізмом, який неможна пояснити завжди так -

палеонтологічне товариство, де він працював, зазвичай набагато точніше визначало їх

перебування в часі, ніж в просторі. Але тепер він ввімкнув другу передачу і націлив всі три

рогогармати, що стирчали з лобової частини ящуротанка, точно в нервовий центр нижньої

частини хребта нахабного стегозавра.

"Бах! Бах! Бах!" - пролунали вибухи паралізуючих зарядів і вся задня половина

стегозавра осіла на землю. Передня ж його половина, отримавши від крихітного, величиною