Розділ V

— Чистісінька отрута, покуштуйте!

Цієї хвилини в душі Кракмеєра точилася боротьба між його власними звичками і необхідністю послуху начальству. Він не терпів алкоголю, тютюну, кави, і водночас він усе своє життя будь-яке бажання начальника приймав за наказ.

Тому взяв чашку, пригубив її і подумав: «Наказ святий!» Тоді заговорив далі і щоразу, коли Мюллер підносив до губів чашку, він слухняно теж відсьорбував каву.

— Що ж ви збираєтесь робити далі? — Штандартенфюрер терпляче вислухав інформацію, хоч в ній не було нічого нового.— Не будете ж ви чекати, поки той легендарний Диявол піднесе вам шістсот другого на блюдечку.

— Ні в якому разі! — схопився Кракмеєр.— Крім того, у мене ще три козирі.

— Два! — сухо поправив Мюллер.— Змінний майстер із Дессау і токар з Варнемюнде доставлені в Бухенвальд. Правда, один з них вже на третій день помер. Не витримало серце.— Мюллер уперше за всю розмову посміхнувся.— На жаль, клімат трохи вогкуватий в Еттерських горах. Ну, а щодо вашого чоловіка в підвалі, цього...— він мимохідь зиркнув у справу,— цього Брухмана, то він теж серйозно хворий.

— Я покваплюсь,— промовив Кракмеєр, погано приховуючи своє роздратування. Штандартенфюрер своїм запитанням улучив у найвразливіше місце їхньої операції. Насправді кримінальний радник не сподівався на якісь суттєві свідчення заарештованих членів групи Опору. Єдиний, на кого він покладався, це той іспанський Диявол. Але він нізащо не хотів признаватися в цьому.— Сьогодні Крап поїхав у Веймар, там він візьметься за в'язня з Бухенвальда.

Мюллер відхилився назад, пильно оглядаючи кримінального радника, і після короткої мовчанки серйозно промовив:

— Річ у тому, що в нас дуже мало часу. Мені не треба вам пояснювати, що ми вже давно працюємо за умовами воєнного часу. Справа Чорної Свічки стала для нас боєм з погляду стратегії. Сам рейхсфюрер зайнявся цією справою і вимагає від нас остаточних результатів... Крім того, Канаріс пробує підключити своїх людей з абверу. Розумієте, гауптштурмфюрере, йдеться не лише про купку червоних змовників.

Коли через кілька годин після прибуття з Мадріда Кракмеєру звеліли з'явитися до штандартенфюрера Мюллера, від збагнув, що справа, яку йому доручили, не така проста, як здавалося. Незвичним було те, що сам начальник гестапо клопочеться нею. А тепер навіть рейхсфюрер! Кракмеєр на мить відновив у пам'яті всі факти. Два військові літаки нової серії розбиваються. Комуніст, який затесався на службу в повітряні сили і якому гестапо дало кличку Чорна Свічка, передавав інформацію про катастрофи якомусь Брухману. Було схоплено кур'єра з інформацією, а також двох співучасників Чорної Свічки. Обидва працювали в авіаційній промисловості й чинили там диверсії, внаслідок чого розбивались літаки. Інформації використовувалися ними для того, щоб зробити дефекти ще дієвішими і щоб після катастроф їх неможливо було з'ясувати. Замкнуте коло, чи не так?

Кракмеєр на мить замислився. А може, він помиляється, вбачаючи в Чорній Свічці головну ланку? Та враз відкинув ці сумніви. Розгадку треба було шукати там, де й припускав Крап. Цей Лауренц перед утечею з легіону «Кондор» числився в спеціальній частині, яку відвідали німецькі вчені. Його ім'я стояло в списку осіб, що володіють державною таємницею. Кракмеєр напружено чекав, що штандартенфюрер глибше пояснить весь цей взаємозв'язок. Але спершу він мусив вислухати докір на свою адресу.

— Власне, вам би слід самим додуматися,— з помітним сарказмом мовив Мюллер.— Невже ви вважаєте, що панове науковці подалися тоді до Іспанії випробовувати нову мазь проти вошей?

Кракмеєр опустив повіки і в думках полічив до трьох, а тоді відповів:

— Я тільки можу запевнити...

— Цього замало, гауптштурмфюрере. Просіть собі підкріплення, вимагайте, що хочете, але привезіть сюди цього Лауренца.— Мюллер одразу посерйознішав: — Йдеться не тільки про нову модель літака. Вчені, про яких я щойно згадав, дали нам у руки ключ від Європи, а можливо, й від усього світу. Цей ключ має дивне ім'я — табун. Це слово ще нажене на вас страху. А у вашої Чорної Свічки є копія цього ключа. Гадаю, мені не треба вам розтлумачувати, що з погляду тих завдань, які стоять перед нами... У всякому разі, щотижня я чекаю від вас інформації, зрозуміло? Не припиняйте зв'язку з полковником Саласоном. Тямущий чоловік! А втім, це ви й самі побачите.

Мюллер погортав справу, знайшов конверта з фотографіями, дістав кілька штук форматом поштової листівки.

— Добре, коли знаєш свого союзника. Іспанці трохи недооцінюють нас. Ось їхній загадковий Диявол. Що скажете на це?

Кракмеєр глянув на фото й широко розкрив очі. Йому одібрало мову.

— Неймовірно! — нарешті прошепотів він.

Штандартенфюрер радісно засміявся.