Розділ «Частина шоста»

— Так, я вас чую, професоре. Який собор порадите відвідати? — відповів Генрі.

— Це ви?..

— Саме так, — Генрі всміхався. — Сподіваюся, у вас все добре, — і він крутнув якусь ручку на приладі.

Люсі розвернулася та вийшла з кімнати. Ось і все, вона програла. Тепер залишається тільки дочекатися, поки він її вб'є. Втекти вона не могла, сил уже не було. І він, вочевидь, це знав.

За вікном ущух шторм. Буревій перетворився на легенький вітерець, дощ закінчився, а на сході виглядало світле небо — можливо, сьогодні навіть буде сонячно. У морі...

Що це там таке? Вона придивилася уважніше.

Так і є. Субмарина.

«Ви маєте знищити радіопередавач», — казав той чоловік.

А вночі Генрі вилаявся якоюсь незнайомою мовою.

«Люсі, я вбив його за свою країну», — казав він крізь вікно.

А ще оте його марення: «У Кале чекають на примарну армію».

«Ви маєте знищити радіопередавач».

Навіщо комусь брати з собою на рибну ловлю плівку з фотографіями?

Вона зразу зрозуміла, що він не божевільний, ні.

Ця субмарина — німецька, а Генрі — шпигун! І зараз, просто зараз він виходить на зв'язок із цим підводним човном!

«Ви маєте знищити радіопередавач».

Не можна здаватися зараз, ні. У неї немає на це права — зараз під загрозою не тільки її життя. Треба зібрати себе докупи і зважитися на свій останній вчинок — заради Девіда та всіх хлопців, що померли на війні.

Вона знала, що робитиме. Так, буде боляче. Буде дуже боляче. Вона може померти. Але вона народжувала дитину — так чого тут вже тепер болю боятися! Гірше, ніж пологи точно не буде.

Люсі наважилася. Якби мала час — заховала б кудись Джо, щоб він не бачив, але часу не було, бо чоловік от-от знайде потрібну частоту, і тоді точно кінець.

Треба знищити передавач. А оскільки біля нього стоїть Генрі з обома рушницями — він її просто застрелить.