Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Вони завжди вдавалися до підступів, і до нас дуже часто доходили звістки про це, — мовив Генріх, герцог Карінтійський.

— І до жорстокості, якої за давніх часів не знали навіть погани. Навколо нас, що зібрались отут, стоять руїни міста Лоді, міста, належного до тієї самої країни, що й Мілан, побратима Мілана, і вони зруйнували його. Ці сумні руїни дивляться в небо й волають про помсту і крають нам серце, — проказав єпископ Вюрцбурзький.

— І такі самі руїни Комо і багатьох церков та замків, і численних фортець, які були вірні імператору, і так само й Павія лежала б у руїнах, якби вони завоювали її! — крикнув проводир із Павії.

— Таж так, справді! — загукало багато голосів.

— Вони принесли тільки слова, — заговорив Генріх, герцог Австрійський, — і хочуть приманками збити нас з пантелику. Думаю, ми повинні йти на Мілан і вирішити в битві, як ми й прагнули.

— Так, як ми й прагнули і як буде тільки справедливо, — промовив архієпископ Майнцький.

— Навіщо ми пішли в похід і чого ми прагнемо? — протягнув Оттон, пфальцграф Баварський.

— Високий імператор відступить від своєї імперії, а ми відступимо від своїх країн, якщо дозволимо гаяти нас переговорами! — проказав ландграф Тюрінзький Людовік.

— До битви! — загукало чимало панів.

— А який буде її наслідок? — запитав імператор.

— Оголошення поза законом! — мовив архієпископ Майнцький.

— Оголошення поза законом! — мовив архієпископ Трірський.

— Оголошення поза законом! — мовив архієпископ Кельнський.

— Оголошення поза законом! — сказали герцоги, єпископи й князі.

Потім імператор звернувся до міланських посланців:

— Ви обрали війну проти мене, а не покору моїм словам, і змусили мене до походу в Італію. Ви поставили мені дуже бунтівливі вимоги, а потім підняли зброю проти мене. Пролито дуже багато крові, і, щоб вона пролилась не марно, треба закінчити вже почате. Ми будемо далі вести війну, яку ви почали, і придушимо бунт, у якому ви затялися. Отож за згодою князів і панів імперії я оголошую ваше місто поза законом.

Згідно зі звичаєм імператор кинув свій скіпетр на землю, а потім знову звернувся до посланців:

— Повідомте про це тим, хто послав вас, і скажіть їм, що ми будемо запроваджувати у вас закони миру, щоб він був тривким. А тепер ідіть.

Посланці вийшли.

Наступного дня, п’ятого серпня, військо сімома загонами пішло на Мілан. Перший загін вів Конрад, брат імператора, пфальцграф Рейнський. Другий загін вів Фрідріх, герцог Швабський, третій — Владислав, король Богемії, четвертий — Генріх, герцог Австрійський, п’ятий — імператор, шостий — Оттон, пфальцграф Баварський, сьомий — Фрідріх, архієпископ Кельнський.