— Слухаю, пане лейтенант! — здивовано відізвався хлопець.— Але звідки ви мене знаєте? — І він зняв шапку.
Очі Гергея були повні невимовного здивування.
«Казна-що! — дивувався він.— Бути цього не може! Двадцять років тому я його бачив».
— Як звати твого батька?
— Так, як і мене: Гашпар Кочиш.
— А матір звуть Маргіт, еге ж?
— Так.
— Вони в Барані одружилися?
— У Барані.
— Були у турецькій неволі?
— Їх тільки гнали в Туреччину.
— Але вони визволилися?
— Так.
— Їх звільнив Добо.
— Так, Добо й один хлопчик.
Обличчя Гергея пашіло.
— А мама твоя тут?
— Сюди перебралася, бо й тато мій тут. Ми, пане лейтенант, з ним разом при одній гарматі.
— Де ж вона?
— А он вона йде.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Лихоліття Егера“ на сторінці 55. Приємного читання.