Гергей засунув у кишеню торбинку з каблучкою, листа й вийшов. Швидко попрямував через подвір'я до Туліпана.
— Туліпан! — звернувся він до турка, що лежав під навісом.— У тебе знайдеться щось із турецької одежі?
— Ні,— відповів Туліпан,— жінка пошила з неї собі й дитині камізельки.
— І чалми вже немає?
— З неї жінка нашила сорочечок. Чалма була з тонкого полотна.
Школяр сердито ходив туди й сюди попід навісом.
— Що ж мені робити? Порадьте! Сьогодні головною дорогою проходитиме турецьке військо разом із султаном. Я хочу побачити султана.
— Султана?
— Еге ж.
— Це можна.
У Гергея аж очі заблищали.
— Справді? А як?
Біля самої дороги стоїть скеля. І не одна, а дві — одна навпроти одної. Залізьте на вершину, голову закрийте гіллям і побачите всю рать.
— Тоді негайно одягайтеся, Туліпане, поїдете зі мною. А дружина нехай покладе нам у торбу харчів. Можете взяти з собою й плесканку.
Почувши слово «плесканка», Туліпан одразу пожвавішав. Похапцем накинув на себе одежину і гукнув до дружини, що годувала курей.
— Юлішко, голубонько, ходи-но сюди, хутко, моя люба зіронько!
Жінка кинула останню жменю зерна куркам і повернулася.
— Чого вам?
— Плесканку, моя перлинко! — мовив Туліпан, посміхаючись.
— Грім і блискавку у вашу пельку! Досі починали пиячити з обіду, а тепер уже з самого ранку?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Важко Буді, пропала Буда“ на сторінці 9. Приємного читання.