Розділ «Частина друга»

Зорчина пісня


Розділ 15. Хлопці — мододці...


Коли дитбудинківці на величезних рипливих гарбах, у які були запряжені статечні верблюди, дісталися селища, навкруг було тихо й порожньо: усі жителі пішли працювати на поле.

Діти з цікавістю озиралися довкола. Майже усі будинки глиняні. Упереміж з російськими будинками на четверо вікон з різьбленими віконницями стояли низенькі мазанки з одним віконцем, під плескатою покрівлею. Де-не-де за деревами виднілися повстяні юрти.

У центрі селища біліла церква із зеленими банями. Над головним входом до неї висіла афіша: «Сьогодні кіно „Трактористи“, а від бані до бані — гасло: „Все для фронту, все для перемоги! Товаришу, пам'ятай: бавовна — це наша зброя!“»

Гарби прорипіли повз церкву, повернули за ріг і зупинилися навпроти одноповерхового барака за високим дерев'яним парканом.

Довга шерега вікон біліла фіранками. Навколо барака — яблуні. По-осінньому сумні, з пов'ялим сірим листям. Земля під деревами розпушена, сипка, а на подвір'ї тверда, наче глиною обмазана. Над навстіж розчиненими дверима висіло гасло, виведене невпевненою рукою, хоч видно, що той, хто писав, дуже старався, бо кожна літера була заголовна: «ЛАСКАВО ПРОСИМО!»

Тільки-но розвантажили останню гарбу і Кузьмін з Марею та старшими дітьми пішли до сільради по харчі, як молодших обступили місцеві хлопчаки й дівчатка. Вони боязко купчилися оддалік, усі смагляві, чорноокі, й розглядали приїжджих з неприхованою цікавістю.

— Гей, чого витріщився? — вигукнула Галка товстунові з качаном вареної кукурудзи в руках. Хлопчик утупив у Галку темні очі і не переставав жувати.

— Ого, як наминає, і не вдавиться! — заздрісно сказав Генько, не спускаючи очей з качана.

Хлопчик діловито обгриз качан, зашпурив його й витягнув з кишені шмат білого коржа.

— Ану, геть звідси! — закричали дитбудинківці.

— Ще й дратується! Жуйна тварина!

Хлопчик засунув руки в кишені, підсмикнув штани. Тоді стулив губи й насупився.

— Що ти сказав? П-повтори,— заїкаючись, перепитав він.— Повтори, кажу тобі!

Генько стиснув кулаки й ступив до хлопця.

— Жуйна тварина! — вигукнув він, озираючись до своїх.

— А ти... ти од війни втік!

Тієї ж миті Геньчин кулак збив з хлопця тюбетейку.

Миттю і дружно місцеві навалилися на Генька, але тут підоспіли дитбудинківці. Місцеві опиралися хоробро, та дитбудинківців було більше, і до того ж, на боці селищних билися тільки хлопчаки. Дівчата з вереском кинулися врозтіч, і лише одна з них, у червоній краватці, безстрашно стала до бою, відчайдушно метляючи численними кісками.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зорчина пісня» автора Браун Жанна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Частина перша

  • Частина друга
  • Розділ без назви (3)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи