TextBook — Навіщо так? Не треба знімати! Дуже прошу, таксир! Хіба погано написали? Ташен їв корж, а... — вона озирнулася на дитбудинківців.— У них тата нема, мами нема... Навіщо він сам один їв? Пригощати треба...
— Неправда! — закричала Зорка.— В мене тато на війні, і мама, і...
— І в мене!
— А в мене брат! — силкуючись усіх перекричати, загорлав Генько.
Микола Іванович нахилився до дівчинки.
— Як тебе звати?
— Рахія...
— Дякую, Рахіє.
— Ой-бой! — Рахія здивовано сплеснула в долоні.— Бабатай писав, Арсен писав. Уся команда — Тимур писав. Я зовсім тропіки допомагала...
Микола Іванович випростався, уважно оглянув похнюплених дітей.
— Ну, то що робитимемо?
Анка підвела голову, засмучено шморгнула широким розплесканим носом.
— Знімати.
Галка глянула на неї спідлоба й пробурмотіла:
— Вони ж перші... Теж знайшлася справедлива...
— А що хіба, ні? Нехай висить, очі коле, га?
Галка єхидно посміхнулася.
— Ніби ти не билася?
— А я, як і всі! — запально мовила Анка, але тут же схаменулася, розгублено махнула рукою і, відступивши, зникла в юрбі.
Діти зареготали. Усміхнувся і Микола Іванович. Рахія радісно задзеленчала кісками.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зорчина пісня» автора Браун Жанна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 3. Приємного читання.