Розділ «Моя остання господиня»

дружина, якщо дізнається. Або підсипаєш отруту

банкіру, з яким спиш, заради страховки.

Або виходиш за дюжину чоловіків у дюжині морських

    містечок.

Маргіт. Торкі. Прости, Господи, чого ж вони не

    ворушаться?»

Коли я запитав хто, хто не ворушиться, вона відповіла,

що то не моя справа і щоб духу мого не було в будинку

між полуднем і четвертою, бо ж мала прибути поденниця,

а я плутатимусь під ногами.

Я жив у тому пансіоні вже три місяці, шукаючи постійну

    оселю.

Платив готівкою. Інші пожильці були безрадісними

    курортниками,

їм було байдуже — Хоув це чи Пекло, яка різниця. Ми

    разом

їли маслянисту яєшню. Я дивився, як вони гуляли

у погожі дні й тіснилися під укриттям, коли дощило.

Моя господиня слідкувала тільки, щоб вони не снували

   будинком