Світлини на стінах теж почали тьмяніти. Цього я не чекала. Я почала думати, що лишиться від його світу за кілька годин, думати, чи не краще було залишити усе без змін — мокру фантазію, таку заспокійливу і втішну. Він би продовжував жити, так нікого по-справжньому і не торкаючись — лише фотографія, малюнок і напівспогад для кількох людей, які більше про нього і не думали.
Я виходжу з квартири. У винному барі знизу ще залишились люди. Вони сидять за столом, в кутку, де раніше сиділи ми зі Стюартом. Свічка майже догоріла, та я уявляю, що це могли б бути ми. Чоловік і жінка, які ведуть розмову. І досить скоро вони підведуться з-за столика і підуть, а їхню свічку загасять і вимкнуть світло, потому ніч скінчиться.
Я зупиняю таксі. Залажу досередини. На мить — сподіваюся, востаннє — я відчуваю, як мені бракує Стюарта Іннеса.
А після цього відкидаюсь на сидінні в таксі і викидаю його з голови. Я сподіваюся, що зможу заплатити за таксі й замислююсь: завтра зранку в моїй сумці буде чек чи лише порожній аркуш паперу. А тоді, вочевидь задоволена, я заплющую очі і чекаю, коли таксі зупиниться біля мого будинку.
До похмурого моря
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обережно, тригери» автора Ніл Ґейман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дещо про Кассандру“ на сторінці 11. Приємного читання.
TextBook