Розділ «Оранжевий»

39. «Якби ти заборонила їй користуватися тим дурним кремом для засмаги ще рік тому, ми б не потрапили у цю халепу!» Та це було неправильно і я пізніше вибачилась.

40. Коли Прайдері повернувся з плитками чорного шоколаду. Він розповів, що підійшов до інспектора дорожнього руху і сказав, що його сестра перетворилася на величезну сяючу кулю і тепер контролює наші думки. За його словами, інспектор відреагував украй грубо.

41. У мене немає хлопця. Раніше був, але ми розійшлися після того, як він пішов на концерт «Rolling Stones» з моєю колишньою подругою — жахливою фарбованою блондинкою, чиє ім’я я не згадую. А крім того, «Rolling Stones»? Серйозно? Ці старі козлики, що скачуть по сцені, вдаючи з себе зірок рок-н-ролу? Я вас прошу. Тому ні.

42. Мені б хотілося стати ветеринаром. Але коли я починаю думати про те, що доведеться присипляти тварин, то вже якось не знаю. Перш ніж приймати якісь рішення, я хочу трохи помандрувати світом.

43. Садовий шланг. Ми ввімкнули воду на повну, коли вона відволіклась на поїдання шоколаду, і облили її.

44. Просто оранжева пара та й усе. Мама сказала, що як нам удасться пробратися до лабораторії, то в неї там є розчинники і таке інше, але тут Її Іманентність почала (буквально) скажено сичати і, так би мовити, притисла нас до підлоги. Не знаю, як пояснити. Я не відчувала жодного тиску, але не могла ні встати, ні поворушити ногами. Просто лежала там, де вона мене лишила.

45. Десь на півметра над килимом. Вона трохи спускалась, щоб заходити у двері і не вдарятися головою. Після випадку зі шлангом вона більше не заходила до своєї кімнати, а залишалась у вітальні і сердито кружляла, наче якась розжарена морквина.

46. Цілковите панування світом.

47. Я написала її на клаптику паперу, який віддала Прайдері.

48. Йому довелося принести його назад. Не думаю, що Її Іманентність розуміла сутність грошей.

49. Не знаю. То була скоріше мамина ідея, а не моя. Мабуть, вона сподівалася, що розчинник зможе прибрати те оранжеве сяйво. Та й, врешті-решт, варто було спробувати. Гірше вже було нікуди.

50. Вона навіть не засмутилася, як-то з насосом. Навпаки — я майже переконана, що їй сподобалось. Здається, я навіть бачила, як вона мочала в ньому плитки шоколаду перш, ніж їсти, хоча мені й доводилося примружувати очі, щоб дивитися у її напрямку. Бо все було залите яскравим оранжевим світлом.

51. Що ми всі помремо. Мама сказала Прайдері: якщо Велика Умпа-Лумпа знову випустить його по шоколад, то нехай навіть не вертається. А мені було дуже сумно через звірят — я не годувала шиншилу і морську свинку Роланда вже два дні, бо мені не дозволялося ходити у садок. Та й взагалі не дозволялося кудись ходити. Окрім туалету, і то тільки з дозволу.

52. Думаю, вони вирішили, що у будинку пожежа. Через оте все оранжеве світло. Тут легко було помилитись.

53. Ми були раді, що вона не зробила те саме з нами. Мама вважала це доказом того, що десь всередині там все ще була Неріс, бо якщо вона мала силу перетворити нас на слиз, як ото сталося з пожежниками, то зробила б це вже давно. На мою думку, спочатку вона ще не була достатньо сильною, щоб це зробити, а потім їй було вже не до нас.

54. Там навіть більше не було видно людини. Тільки яскраве, пульсуюче оранжеве світло, яке іноді говорило прямо в твоїй голові.

55. Коли приземлився космічний корабель.

56. Не знаю. Він був більше кварталу, але при цьому нічого не зачепив. Корабель наче матеріалізувався навколо, так що наш будинок опинився всередині. А з ним і вся вулиця.

57. Ні. Але що б це могло бути ще?

58. Блідо-блакитного. І вони не пульсували. Вони мерехтіли.