Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

— Таж і вона зникла! — відповіла Тіна. — Її мати. — І розповіла про те, що сталося. — А оце щойно знов увімкнула новини, дивлюсь — і знову Ярвен! — вигукнула дівчина. — Ладна заприсягтися, що то вона! Але вигляд у неї був такий… ну геть ніякий. Може, вони її там мордують? Ви повинні це з’ясувати! Ви повинні забрати її зі Скоґландії!

Поліцейський привітно всміхнувся й промовив:

— Ну, а тепер про все це ще раз. Тільки не поспішай, щоб я встиг записати. Отже, в понеділок твоя подруга Ярвен — оце вона тут на знімку — не прийшла до школи й відтоді не дає про себе знати. На телефонні дзвінки не відповідає. І матері її вдома теж вочевидь немає. Поки що так?

Тіна кивнула головою.

— Водночас по телебаченню в новинах тобі вже вдруге на очі трапляється дівчина, навдивовижу схожа на твою темноволосу, смагляву подругу. Щоправда, та дівчина білява й голубоока, а крім того — вона принцеса Скоґландська. Поки що правильно?

Тіна знов кивнула головою.

— Сьогодні починаються шкільні канікули й уся країна кудись виїздить, — промовив поліцейський. — А дехто має бажання виїхати ще заздалегідь, хоча в школах дають дозвіл на це не дуже охоче. Що ти мені відповіси, якщо я скажу тобі таке: твоя подруга з матір’ю вже тишком-нишком вибрались у відпустку, й тому немає жодної причини морочити собі голову? У ці дні таких випадків — тисячі, якщо не більше.

— Так каже й моя мати, — спантеличено відповіла Тіна. — Але ж хіба випадково те, що точнісінько в цей самий час з’являється ота принцеса, тютінька в тютіньку схожа на Ярвен?!

Поліцейський покрутив у руках знімка й привітно проказав:

— Усяк буває… усяк буває… Моя дружина розуміється на цьому, либонь, краще, вона одразу могла б сказати нам, чи схожа твоя подруга на якусь там принцесу. Я в цьому ділі не дуже тямлю. Та здається мені… Навіть якби вона й справді була так навдивовижу схожа на ту принцесу, — а це, звісно, цілком можливо, — все одно мені здається, що це тобі все ж таки привиділося. Просто через те, що ти так стривожена за подругу. Що, між іншим, свідчить про твою гарну рису.

Тіна мовчки втупилася в поліцейського й нарешті спитала:

— То ви, отже, нічого робити не хочете?

— Зробити я не можу анічогісінько, навіть якби й хотів, — відповів поліцейський. — А надто за таких обставин. Інша справа, якби до нас прийшла її мати.

Тіна схопила знімок і сховала його до кишені.

— «Поліція — твій друг і помічник»! — кинула вона.

І тієї ж миті пошкодувала, що не прикусила вчасно язика. Не конче ж отак без потреби дражнити поліцію! Тим більше, що інколи вона, Тіна, катається на велосипеді без фари.

Ярвен проспала цілий день. Вона неодмінно мала добре відпочити й бути готовою до того, що їй належало тепер зробити. Про це їй настійливо нагадувала Нагіра.

— Я, коли чогось боюся, нізащо не можу заснути! — відповіла тоді Ярвен, але Нагіра лише засміялася.

До вечері вона весь час сиділа біля вікна. Десь там, на протилежному пагорбі, має стояти будинок, у якому Нагіра, Малена та Йоас тепер очікують на її сигнал. Ярвен намацала в ногах ліжка кишеньковий ліхтарик, навряд чи більший від кулькової ручки, — вона сховала його там одразу, щойно ступила до кімнати. Певна річ, потім вони обшукали її одяг. («У тебе лиш один шанс: відразу його сховати», — наказувала Нагіра.) Телефонувати, надсилати есемески — марна праця. Вони вже довели, що її мобільний телефон тримають під контролем.

Ліхтарик лежав ще там, куди вона його й засунула. Вони все обговорили, детально спланували, сумнівів Ярвен не мала.