Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

— Господи, зараз вона зомліє! — промурмотіла Нагіра. — Довго вона так не витримає.

Просто перед обличчям Ярвен з’явився мікрофон.

— Ваша високосте! — вигукнув якийсь запопадливий репортер. — Чи не розповіли б ви нам коротко про те, чого ви зазнали, коли вас викрали?

— Вона йому не відповість, — сказала Нагіра. — Вони, певна річ, заборонили їй розмовляти, ось побачите.

Ярвен схлипнула, й Норлін роздратовано відштовхнув мікрофона вбік.

— Годі! — кинув він. Тоді поклав руку на плече Ярвен і пригорнув її до себе. («Цікаво, — подумала Нагіра, — хто ще, крім мене, помітив, як відсахнулась Ярвен?») — Бачить Бог, принцеса й так стільки всього зазнала! Тепер їй потрібен насамперед спокій. — Він погладив Ярвен по її тепер білявій голові. — Двір ще сьогодні видасть бюлетень, — провадив віце-король. — Ми звертаємося до населення з проханням не дуже лякатися, коли тепер у країні повсюди стане видно присутність нашої армії. Вона покликана захищати всіх нас. Мені дуже не хочеться нагадувати про це, але кожен громадянин має усвідомлювати: Скоґландія перебуває у стані війни. Війни проти бунтарів із півночі.

На екрані знову з’явилася телестудія, і журналіст відрекомендував свого співрозмовника.

— А тепер вони влаштують невеличку дискусію, — прокоментувала Нагіра. — Комусь дозволять вказати на те, що провина лягає не на всіх північних скоґланців, що не всі північани — бунтарі, що всі законослухняні південці дуже шкодують, адже на півночі доводиться страждати й тим, котрі, власне, завжди лишалися вірними прихильниками півдня. Що, однак, усі ці теракти були б неможливі, якби бунтарі не мали підтримки серед широких верств звичайнісіньких громадян на півночі, й саме тому, мовляв, таким звичайнісіньким громадянам на півночі й доводиться страждати. Але ні, цього нам уже не конче вислуховувати!

Тілокі вимкнув звук і спитав:

— І що тепер?

— Тепер нам лишається тільки чекати, — відповіла Нагіра. — Поки Ярвен подасть нам сигнал. Інук каже, холодильник, морозильник і винний погрібець повні. Хто бажає поласувати фазаниною? Скуштувати вина нам, на жаль, зась. Ми мусимо мати світлі голови й бути до всього готові.

— Фазанина! — промовив Йоас. — Я не куштував її вже цілу вічність!

Загалом Йоасаві було цілком байдуже, що їсти. Просто він мав що-небудь робити, щоб не так стомливо було чекати.

Тіна штовхнула двері поліційного відділку. Поки дівчина їхала сюди на велосипеді, пустився дощ, але знімка вона сховала під куртку.

— Добридень! — привіталася Тіна й зачекала, поки із задньої кімнати вийшов літній чоловік у синьому форменому светрі поліцейського. — Я хочу подати заяву про пропажу людини.

Чоловік звів брови й перепитав:

— Ти? Що ж, викладай.

Тіна розгладила на перегородці знімок, повернула його так, що Ярвен усміхалася вже до поліцейського, й пояснила:

— Це моя подруга Ярвен. Пропала у понеділок.

— Тоді чому ж її не шукають батько й мати? — спитав поліцейський.