Розділ «Протистояння Книга III»

Він загасив цигарку на половині й невідривно дивився на рівне полум’я лампи. Було 29 листопада, і вони вже майже чотири тижні мешкають у «Голідей Інн» в містечку Ґранд-Джанкшен. Час минав повільно, але вони розважалися тим, що лазили порожнім містом і знаходили там усілякі цікавини.

Стю знайшов середніх розмірів електричний генератор «хонда» на складі на Ґранд-авеню і разом з Томом перетяг його в залу, де проводилися з’їзди виборців, — навпроти «Голідей Інн»: вони поставили генератор на сани, піднявши його лебідкою, і відбуксирували на двох снігомобілях: приблизно так Чувак-Сміттєбак зміг зрушити з місця свій останній дарунок для Рендалла Флеґґа.

— І що ми з ним будемо робити? — спитав Том. — Електрику в мотель проведемо?

— Для цього він замалий, — сказав Стю.

— А що ж? Для чого він? — Том аж підскакував від нетерпіння.

— Побачиш, — відказав Стю.

Вони поставили генератор до електричної шафи в будівлі, і Том невдовзі про нього забув — як Стю і сподівався. Наступного дня він поїхав на снігомобілі до місцевого кінотеатру і сам за допомогою саней і лебідки витяг зі складського вікна другого поверху старий 35-міліметровий кінопроектор. Цю річ він там виявив під час однієї зі своїх дослідницьких експедицій. Вона була загорнута в поліетилен… а потім про неї просто забули, судячи з товстого шару пилу на тому, в що її загорнули.

Нога добре одужувала, але все одно він майже три години тягнув проектор від входу до середини зали для виборчих зібрань. Він використовував три візки й очікував, що в будь-який момент з’явиться Том, шукаючи його. Якби долучився Том, то робота пішла би швидше, проте це зіпсувало б сюрприз. Але Том, очевидно, пішов кудись у своїх справах, і Стю його цілий день не бачив. Коли він приблизно о п’ятій годині прийшов до мотелю рум’яний, як яблучко, і закутаний у шарф, сюрприз уже був готовий.

Стю приніс усі шість фільмів, які показували в кінокомплексі Ґренд-Джанкшена. Після вечері Стю ніби між іншим сказав:

— А ходімо, Томе, в зал зібрань.

— Нащо?

— Побачиш!

Зала була по той бік засніженої вулиці навпроти «Голідей Інн». Стю на вході вручив Томові коробочку попкорну.

— А це для чого? — здивувався Том.

— Який же дурень кіно без попкорну дивиться? — усміхнувся Стю.

— КІНО?

— А то!

Том бігом забіг до зали. Побачив там великий проектор, повністю готовий і підключений. Побачив, що екран у залі опущено. Посеред великої порожньої зали стояли два розкладні стільці.

— Ухтишка! — прошепотів він, і Стю побачив на його обличчі щонайщиріше здивування, якого й сподівався.

— Я цим займався влітку три роки поспіль в автокінотеатрі «Старлайт-драйв» у Брейнтрі, — розповів Стю. — Сподіваюся, я не забув, як усяку хрінь виправляти, якщо фільм перерветься.