— Я щось знайду.
— Так, добре.
— Стю…
Стю подивився в стурбоване, нещасне лице, досі дитяче, попри бороду, і похитав головою.
— Він помер, Томе, — тихо мовив він. — Нік помер. Майже місяць тому. То… то було політичне. Убивство, я б сказав. Мені дуже шкода.
Том опустив голову, і у світлі заново розведеного багаття Стю побачив, як йому на коліна падають сльози. Тихим срібним дощем. Проте Том мовчав. Нарешті він підвів погляд, і його блакитні очі стали ясніші, ніж завжди. Він витер сльози тильним боком руки.
— Я знав, — хрипко прошепотів він. — Я не хотів думати, що я знаю, але ж знав. Боже мій, так. Він відвертався і йшов геть. А був він головна людина в моєму житті, Стю — ти знав?
Стю взяв Тома за велику руку.
— Знав, Томе.
— Був-був, ЖИТ-ТЯ, а це пишеться «головна людина». Скучив за ним страшно. Але в раю я його побачу. Том Каллен його там побачить. І він зможе говорити, а я — думати. Правда ж?
— Я б зовсім тому не здивувався, Томе.
— Це злий чоловік убив Ніка. Том знає. Але Бог прибрав цього злого чоловіка. Я бачив. Руку Божу з неба бачив.
Над пустелями Юти завивав вітер, і Стю бив сильний дрож у його обіймах.
— Прибрав його за те, що він зробив із Ніком і з бідолашним Суддею. Боже, так.
— Що ти знаєш про Суддю, Томе?
— Він мертвий! В Ореґоні! Його застрелили!
Стю стомлено кивнув.
— А Дейна? Чи ти знаєш щось про неї?
— Том її бачив, але не знає. Їй дали роботу прибирати. А я одного разу йшов, бачив, як вона працювала. Міняла лампочку в ліхтарі. Вона подивилася на мене і… — він на мить замовк, а потім звернувся скоріше до себе, ніж до Стю. — Чи побачила вона Тома? Чи впізнала Тома? Том не знає. Том… думає… що так. Але Том більше її не бачив.
Том невдовзі пішов шукати потрібні речі, взявши з собою Коджака, а Стю задрімав. Приніс він не просто велику бляшанку — на більше Стю не сподівався, — а сковороду таких розмірів, що там можна було засмажити цілого індика на Різдво. Вочевидь, у пустелі були скарби. Стю заусміхався, хоча губи йому обкидало болючими пухирями. Том сказав, що взяв сковороду в помаранчевій вантажівці, на якій була велика буква «U» — хтось тікав від супергрипу з усім своїм майном, подумав Стю. То ці люди зробили їм велике добро.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протистояння Книга III“ на сторінці 120. Приємного читання.