Він подумав і сказав:
— Ух ти ж, нема гірше, як хитра баба, — він кинув деталь на кухонний стіл «Форміка». — Ану ж бо, гляньмо під камінь.
Вони пішли в темну вітальню, і Френ відчула, як наростає її тривога. Минулого разу в Надін не було ключа. А цього разу, як повертатиметься, то вже матиме.
А якби вона повернулася, їх би спіймали на місці злочину. Ото був би злий жарт, коли б першою маршальською справою Стю було б заарештувати власну жінку за вламування.
— Воно, так? — спитав Ларрі.
— Так. Постарайся якнайшвидше.
— Але є все одно велика ймовірність, що він поклав його деінде.
Гарольд так і вчинив. Але Надін поклала книгу назад під камінь. Ларрі й Френ про це нічого не знали. І коли Ларрі відсунув неприкріплений камінь, у заглибині під ним лежала книжка, на якій золотом виблискували слова «Головна книга». Обоє подивилися на неї. У кімнаті раптом стало жаркіше, темніше, задушливіше.
— Ну от, — сказав Ларрі, — милуватися будемо чи читати?
— Ти, — сказала Френ. — Я її і в руки не візьму.
Ларрі взяв записник із заглибини й машинально змахнув із нього пил. Став наздогад гортати. Написано було фломастером — із тих, які продавалися під задерикуватою назвою «Гардгед»[119]. Ним Гарольд міг писати дрібними, чіткими літерами — почерком людини надзвичайно сумлінної, можливо, одержимої. Абзаців не було. Береги по лівому і правому краях лишалися крихітні, але постійні, настільки рівні, наче їх провели під лінійку.
— Та тут три дні читати, — сказав Ларрі й став гортати книжку з кінця.
— Потримай, — сказала Френ і, простягнувши руку, перегорнула зо дві сторінки.
Тут рівномірний потік слів переривався жирно наведеною рамкою. У ній було щось на зразок гасла:
Іти за своєю зіркою — це визнавати владу певної іншої Сили, певного Провидіння; проте чи не може бути так, що акт руху власним шляхом — то є корінь ще більшої Сили? Твій БОГ, твій ДИЯВОЛ має ключ від маяка; я боровся з цим так довго й тяжко останні два місяці, але кожному з нас він дав відповідальність за НАВІГАЦІЮ.
ГАРОЛЬД ЕМЕРІ ЛОДЕР
— Вибач, — зізнався Ларрі. — То не для мого розуму. А ти щось тут розумієш?
Френ поволі похитала головою.
— Це так, мабуть, Гарольд каже, що йти за кимось — справа не менш почесна, ніж вести. А щодо гасла — то не думаю, що воно перевершить твердження: «Хто не марнує, той і не бідує».
Ларрі продовжував гортати книжку задом наперед і натрапив ще на чотири-п’ять максим у рамочках, усі з підписом Гарольда великими літерами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 214. Приємного читання.