Розділ «КНИГА ТРЕТЯ»

Цього було достатньо, щоб змусити її плакати в подушку щоночі під час просвітлення (в Елтіслі) або імпровізованому часі (у Лабіринті). Але також Патриція переживала за своїх батьків, з якими вона навіть не попрощалася. Бо всі вони думали, що вона мертва. Або жила у лісі як тварина. Вона хотіла повідомити їм, що з нею все в порядку, але не знала, як це зробити. Не кажучи вже про те, що вона залишила свого кота Берклі.

Головним вчителем у Елтіслі-академії була привітна стара леді, яку звали Кармен Едельштейн. Її срібне волосся завжди було в гідному вигляді і вона завжди носила шовкову накидку на шию та плечі. Кармен запрошувала учнів приходити до неї з будь-якими проблемами або питаннями, і Патриція незабаром виявила, що довіряє старій дамі, але також вона отримала настанову про те, що не повинна згадувати про її розмову з якимось Дерев'яним духом кілька років тому. Магія — це практика і мистецтво, а не система духовної віри. Ви можете мати свої власні приватні духовні переживання, як і будь-яка нормальна людина, але вважати, що у вас є пряма лінія до чогось великого і стародавнього протирічить основам "Правил поведінки".

— Дерева не розмовляють з людьми, — сказала Кармен Едельштейн, і її звичайний голос підмінився схвильованим тоном. — Ви мали галюцинацію, або хтось зіграв з вами фокус. Ось чому погано, що ми отримуємо багато студентів після того, як вони вже поекспериментували самостійно. Різні погані звички можуть бути кошмаром, який заважає вчитися.

— Це, мабуть, була галюцинація. — Патриція посовалася на негнучкому кріслі. — Пам'ятаю, що тоді я з'їла багато гострої їжі.

Головним вчителем у Лабіринті був Канот, чиє обличчя і голос змінювалися щоразу, коли ви зустрічали його знову. Іноді він виглядав як старі шрі-ланкійські чоловіки, іноді якпігмеї, іноді як чоловіки-гіганти з довгою бородою. Патриція незабаром навчилася розпізнавати Кано за певними словами, подібно до того, як він посмикував плечима або звужував ліве око. Якщо ви не змогли його ідентифікувати або помилково ідентифікували як когось іншого, то опинялися в найбільш глибокій ямі Лабіринту (крім бездонної, звісно). Люди казали, що коли Кано двічі носитиме те саме обличчя, він помре. Щоразу, коли ви зустрічали Канота, він пропонував вам якусь страшну угоду. Патриція навіть не намагалася розповісти Кано про Дерево.

Патриція не мала жодних справжніх друзів в Еліслі Мейз. Вона була у дружніх відносинах з кількома іншими дітьми, у тому числі з Тейлором, у якого було хаотичне волосся і таке ж мислення, і чомусь незрозуміло незграбні руки та ноги. Але основні групи в школі ніколи не боролися за Патрицію, особливо після того, як стало ясно, що вона байдужа до всього, крім шкільних завдань. Ніхто не хотів дружити з тим, хто був цілком поглинутий навчанням.

Якби ви вийшли до лінії дерев біля Еліслі в певний час наприкінці дня або після настання темряви в гуртожитку, то, можливо, ви могли побачити дівчину-підлітка з темно-коричневим волоссям і великими зеленими очима, яка дивилась на дерева і говорила пташиною мовою: "Ви тут? Як справи? Парламент на сесії?" — вона розмовляла з птахами, які тільки дивилися на неї і летіли далі.

Ви ніколи не могли сказати, скільки часу ви провели в Елтіслі або в Лабіринті, це могли бути дні, тижні або довше. Одного разу Патриція провела сім місяців у Лабіринті, поки їй нарешті вдалося сховатися від вчителів та інших студентів, і всі вони згайнували тиждень, шукаючи її. Але замість того, щоб повернути до Елтіслі, її вивели на поле жовтої трави, де сам Кано провів Патрицію та інших студентів у чудовий дерев'яний дирижабль, який був схожий на кита, але мав більше плавців, а інтер'єр був з муляжами горіхів та ягід.

У той день Кано був авангардним афро-американцем з акцентом з Теннессі та бомбовою курткою.

— Ідея слідуюча, — сказав він, коли вони перебували десь над Альпами. — Ми скидаємо кожного з вас, хлопці і дівчата, у маленьке містечко, таке, де ви не володієте мовою. Немає грошей, ніяких запасів. Ви шукаєте людину, яка потребує зцілення, когось, кому справді погано, і зцілюєте його. Вони не повинні знати, що ви коли-небудь були там. Тоді ми забираємо вас. — Кано запропонував відмовитися від цього завдання в обмін на те, щоб дозволити йому сховати щось у ваших кістках, але на це ніхто не погодився. Замість цього він почав виштовхувати студентів одного за одним з люка дирижабля, який виглядав як дверний отвір французького замку, з висоти у кілька сотень футів. Без парашута.

Патриції вдалося сповільнити спуск, тому вітер відніс її далі. Вона приземлилася на ноги у полі, десь за милю від містечка. Трохи поблукала у сутінках, але зрештою побачила вогні міста перед нею. Перші люди, яких вона зустріла, здавалися відносно здоровими, але потім вона помітила стару жінку, яка варила суп на кухні у невеликому ресторані чи бістро. Жінка кашляла, її шкіра виглядала сірою, і Патриція мала змогу побачити, як з-під жовтої блузи виглядав шрам на шиї. Ідеально. Патриція підкралася до жінки, і отримала лайку у лице, а також звинувачення у спробі крадіжки на якійсь слов'янській мові. Вона втекла.

Через тиждень Патриція вмирала з голоду і перебігала з місця на місце, щоб ховатися у містечку з його порожнистими білими гіпсовими стінами будинків та брудними дорогами. Вона більше не могда розмовляти з тваринами, і не змогла освоїти навички розуміння людських мов, крім англійської. Крім того, вона могла зцілити лише хворого, з яким мала деякий зв'язок.

— Я не збираюся спати в цьому одязі знову, — сказала вона вголос, англійською мовою. Продавець в маленькій бакалійці побачив її і вигнав, вигукуючи гортанні лайки. Патриція побігла по вузьких вулицях, що звивалися, крутим схилом, з камінням під ногами, поки не втратила крамаря з виду. Вона присіла за кам'яною стіною і тепер дивилася на єдине, що їй вдалося вкрасти: пляшку чилійської олії марки Chiang Mai.

— Непогана робота. — Патриція нахилила пляшку, так що слова — Увага! Червона-Пекуча! — перевернулися. Густа рідина полилася у рот. Вона хотіла зупинитися, але не змогла. Як тільки пляшка спорожніла, її затрясло. Заболіла голова. Вона хотіла плакати через все, що вона втратила, і все, чого не змогла досягти.

Через годину вона підвела голову і її вирвало. Як тільки вона почала, то не могла зупинитися. Її очі пекло, з носа текло, і олія, яка піднімалася догори, була вдвічі жахливіша на смак. Її шлунок вивертався, не захоплюючись ідеєю такої їжі після багатьох днів голоду. Вона кашляла кислотою.

Добра новина: Патриція нарешті придумала, як полікувати злу стару жінку прямо зараз.

Вона перелетіла по шиферних дахах будинків до похилого даху бару, де побачила жінку через невеликий горішній люк. Він був відкритий, і вона прослизнула на горище, де зберігалися мішки з борошном та консерви. Вона замислилася, перш ніж набрати борошна в рот. Потім підкралася до краю горища, жінка сиділа внизу на іншій строні за голим столом. Патриція налаштувала рівновагу, а потім пройшла по балці, поки не опинилася над старою жінкою, а тоді нахилилася, наскільки могла, і допомогла собі руками.

А тоді сплюнула у суп старої. Жінка якраз говорила до когось іншого в кімнаті, мабуть, до дітей, і нічого не помітила. Після того як слина Патриції опинилася всередині жінки, вона отримала прямий зв'язок і змогла оцінити пізню стадію емфіземи, рак, що перебував у стані ремісії, який вже коштував старій жінці однієї легені, і подагру. Потрібна була година концентрації, і деяке нерозумне бурмотіння, щоб Патриція могла увійти в тіло старої і відновитити жіночу внутрішність так добре, як тільки могла. Вона зупинилася, коли тіло просто відмовилося виростити нову легеню, щоб замінити ту, яку жінка втратила.

Нічне небо виглядало переповненим Патрицією, коли вона лежала на нерівній травичці того поля, де випала з дирижабля. Занадто багато зірок світили занадто сильно. Вона лежала там годину, перш ніж дирижабль спустився достатньо низько, щоб кинути для неї сходи. Вона піднімалася повільно, її кінцівки були хворі і слабкі. Кано вручив їй бутерброд та банку імбирного ефіру і намагався продати кілька акцій студії Zumba. Цього разу Канот був молодим німцем з голеною головою.

Після цього Патриція почала з'ясовувати, як використовувати речі, про які вона дізнавалася в Еліслі для Лабіринту, і як використовувати Лабіринт в цілительстві Еліслі. Кілька студентів відсіялися після випробування випадковим східноєвропейським містом — таким чином, Патриція могла стати почесним членом одразу кількох груп.